У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання стосовно визначення сутності, змісту та розкриття особливостей адміністративно-правових засад кадрового забезпечення Державної митної служби України, на підставі чого розроблено пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері.
Аргументовано, що кадрове забезпечення Державної митної служби України – це комплексна, системна, нормативно врегульована процедурно-організаційна діяльність, яка здійснюється спеціально уповноваженими суб’єктами (як зовнішніми, так і внутрішніми) з метою: впорядкування роботи його кадрового складу; забезпечення та захисту основних прав та інтересів службовців; професійного навчання та виховання кадрів для Держмитслужби; поповнення кадрового складу (формування його кадрового резерву); аналізу, планування та контролю кадрових процесів, визначення перспективи їх розвитку та шляхів удосконалення.
Констатовано, що особливості кадрового забезпечення Державної митної служби України зумовлені такими чинниками: по-перше, особливим родом завдань та функцій, які вона виконує в процесі здійснення своєї діяльності, а також сферою її діяльності; по-друге, наявністю спеціального підходу до регулювання роботи Держмитслужби взагалі, а також її кадрового забезпечення зокрема. Крім того, відповідне регулювання ґрунтується на системі принципів, а також механізмів їх реалізації; по-третє, кадрове забезпечення реалізується шляхом здійснення діяльності спеціально уповноваженими суб’єктами шляхом дотримання законодавчо визначеної процедури; по-четверте, Державна митна служба України – це велика за організаційною структурою та кількістю персоналу установа, яка працює на території всієї держави, а отже, її кадрове забезпечення потребує формування виваженої та послідовної кадрової політики; по-п’яте, кадри Держмитслужби є не звичайними працівниками, а державними службовцями, службово-трудовий статус яких визначено не тільки нормами загального трудового законодавства, а й спеціального, зокрема Митним кодексом України та Законом України «Про державну службу».
Установлено, що принципи кадрового забезпечення Державної митної служби України – це вихідні, імперативні, основоположні базові засади правового регулювання суспільних відносин, що виникають в контексті здійснення відповідної діяльності. Принципи характеризують сутнісний зміст, призначення, а також соціальну цінність вказаної процедурно-організаційної діяльності. Зауважено, що до відповідних принципів найбільш доцільно віднести такі: законності; пріоритету прав та інтересів кадрового складу; рівності; забезпечення кадрових інтересів державного органу; науковості; структурованості.
Доведено, що функції кадрового забезпечення Державної митної служби України – це сукупність нормативно визначених та урегульованих нормами чинного законодавства практичних напрямів реалізації механізмів та процедур відповідного забезпечення. До вказаних функцій віднесено: відновлювальну; виховну; організаційну; контрольну; аналітично-планувальну.
Виокремлено три основних рівні кадрового забезпечення Державної митної служби України: 1) перший рівень, на якому ключове значення має діяльність органів координації та управління цим відомством, а саме Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України; 2) другий рівень – полягає в роботі управлінського ядра Державної митної служби України, зокрема його центрального апарату; 3) третій рівень – кадрове забезпечення територіальних підрозділів цього відомства. Акцентовано увагу на тому, що до напрямів кадрового забезпечення Державної митної служби України слід віднести такі: 1) освітньо-наукова співпраця; 2) підтримка та вдосконалення організаційно-управлінської системи Державної митної служби; 3) стимулювання залучення кадрів до Державної митної служби України.
Визначено, що суб’єктів кадрового забезпечення Державної митної служби України найбільш доцільно класифікувати у такий спосіб: 1) суб’єкти, що відповідають за формування законодавчої бази та державної політики у сфері кадрового забезпечення Держмитслужби – Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України; 2) суб’єкти, до компетенції яких входить загальна організація, координація та реалізація кадрового забезпечення в Держмитслужбі – Голова Державної митної служби України, Департамент по роботі з персоналом; 3) суб’єкти кадрового забезпечення в структурних підрозділах Держмитслужби – начальники територіальних органів Державної митної служби України. Підкреслено, що кожен із окреслених вище суб’єктів володіє своїм особливим правовим статусом та діє в межах визначеної нормами чинного законодавства та відомчої нормативно-правової бази компетенції.
