До осіб із сімейними обов’язками віднесено: 1) жінок (жінки, які є вагітними; жінки, маючі дітей віком до 3 років; одинокі матері, які (а) виховують дитину до 14 років або (б) дитину з інвалідністю – до 18 років); 2) осіб, які усиновили дитину; 3) батьків, які мають дітей з інвалідністю до досягнення ними 18 років; 4) осіб, які виховують неповнолітніх дітей без матері (батька); 5) осіб, які здійснюють догляд за хворими членами їх сімей; 6) одиноких осіб; 7) жінок та чоловіків, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, коли обом із подружжя або одному із подружжю не більше 35 років (молоді сім’ї); 8) батьків, які мають дітей (зокрема трьох та більше дітей – багатодітні сім’ї); 9) батьків, які перебувають у складних життєвих ситуаціях.
Автор пропонує запровадити соціально-економічний паспорт для кожної окремої родини. Такий паспорт має включати інформацію про склад та «капітал» сім’ї. Пропонується до «капіталу» сім’ї включати: (1) середньомісячний сукупний дохід сім’ї; (2) наявність у власності житлового приміщення, земельної ділянки та іншої нерухомості із зазначенням їх площі та ринкової вартості; (3) наявність у власності транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації, що включає інформацію про дату випуску такого транспортного засобу.
У дисертації висловлюється думка, що відсутність у вітчизняному законодавстві диференціації розмірів допомоги по безробіттю залежно від кількості утриманців призводить до того, що, втративши роботу, працездатна особа позбавляється можливості «прогодувати» свою родину.
З метою підвищення соціальної захищеності сімей пропонується вдосконалення пенсійного законодавства за кількома напрямками: уніфікація положень пенсійних законів, в тих випадках, де відмінності не мають під собою об’єктивних підстав; розширення охоплення пенсіями у зв’язку з втратою годувальника за рахунок забезпечення непрацездатних осіб, які перебувають на утриманні годувальника, незалежно від ступеня споріднення з померлим годувальником; підвищення рівня пенсійного забезпечення шляхом повернення до моделі визначення розміру пенсії за віком на основі середнього заробітку і стажу.
Констатується, що молоду сім’ю утворюють особи працездатного та дітородного віку, спроможні до активної діяльності та саморозвитку, а відтак потребують особливої турботи держави. Створення належних умов для життя молодої сім’ї сприятиме народженню здорових та забезпечених нащадків, а також економічній активності молодої родини.
Автор пропонує переглянути бачення соціального захисту молодих сімей в Україні, зокрема встановити, що молода сім’я має право на підвищені соціальні гарантії в цілому. Йдеться про те, щоб у випадку настання певних страхових випадків молода сім’я отримувала додатково 50 % матеріального забезпечення до усіх видів соціального забезпечення та захисту. Крім цього, висловлюється позиція про нагальність відновлення надання пільгового кредитування житла молодим сім’ям та передбачити створення фонду соціального житла для молодих сімей.
Установлено, що відповідно до чинного сімейного законодавства права члена сім’ї має одинока особа, то в аспекті цього дослідження запропоновано поширювати та розглядати особливості соціального захисту осіб з сімейними обов’язками щодо одиноких осіб. Доведено, що наразі надання державної соціальної допомоги на догляд щодо одиноких осіб прив’язано до їх стану здоров’я, що на переконання автора, не є виправданим, позаяк одинока особа повинна мати право на такий вид допомоги незалежно від того чи має вона інвалідність та чи є висновок ЛКК про потребу постійного стороннього догляду. Одинокій особі вже за самим фактом того, що в неї немає працездатних родичів, які зобов’язані за законом її утримувати, має надаватися право на соціальну допомогу на догляд. Тому варто переглянути бачення соціального захисту одиноких осіб, позаяк отримання допомоги на догляд та соціальних послуг не повинне залежати від стану здоров’я одинокої особи. Власне статус одинокої особи як такий має породжувати виникнення права на державну соціальну допомогу на догляд та надання соціальних послуг.
У дисертації розглянуто, що усі підстави диференціації правового регулювання соціального захисту осіб з сімейними обов’язками на міжнародному рівні умовно поділені на загальні, які однаково стосуються як чоловіків, так і жінок, і спеціальні, що стосуються лише жінок та надають їм додаткові гарантії рівноправності (це, наприклад, допомоги по вагітності та пологах тощо). Завдяки такому підходу особам із сімейними обов’язками мають змогу працювати з метою отримання доходу, робити свою роботу, не стаючи при цьому об’єктом дискримінації, і виконувати одночасно і свої сімейні та професійні обов’язки з найменшим ризиком для здоров’я і благополуччя як їх самих, так і їх дітей.
