Серцева недостатність (СН), що безперервно прогресує, з вираженими
клінічними симптомами, поганою чутливістю до терапії, частими епізодами
декомпенсації та високою смертністю, залишається основною епідеміологічною
та медичною проблемою для системи охорони здоров’я.
З урахуванням зазначеного, метою даного дослідження було підвищення
ефективності терапії та зменшення відсотку ускладнень під час лікування
пацієнтів з тяжкою стадією СН, спричиненою дилатаційною кардіоміопатією
(ДКМП), шляхом вибору оптимальної тактики терапії.
В дисертації наведено результати дослідження, основаного на аналізі
результатів застосування різних напрямків лікування пацієнтів з тяжкою СН, та
проведено порівняльний аналіз отриманих результатів.
Було відібрано 120 пацієнтів, проте, через невідповідність критеріям
дослідження 11 з них виключили на першому етапі. До дослідження увійшли 109
пацієнтів (в середньому 40,2±12,02 років; чоловіків – 95 (87,16%), жінок – 14
(12,84%), що проходили стаціонарне лікування в ДУ «Інститут серця МОЗ
України» з 2015 по 2020 рр.
3
Проведення дослідження відповідало вимогам Гельсінської декларації та
інших міжнародних і національних документів, що стосуються біоетичних
принципів проведення науково-медичних досліджень. Протокол дослідження був
схвалений та затверджений Комітетами з етики ДУ «Інститут серця МОЗ
України» та НУОЗ України імені П.Л. Шупика. Пацієнти давали письмову та усну
згоду на участь у дослідженні.
Застосовані у дослідженні методи клінічного обстеження та статистичної
обробки даних були загальноприйнятими для даної категорії пацієнтів та
стандартизованими, що дало змогу одержувати відтворювані дані з високим
ступенем надійності.
На першому етапі з дослідження було виключено пацієнтів, що не
відповідали обраним діагностичним критеріям.
На другому етапі дослідження всі 109 пацієнтів були розподілені на 3 групи
відповідно до основного методу лікування, що застосовувався. Пацієнти всіх груп
дослідження отримували медикаментозне лікування, що включало прийом
інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ, ß-блокаторів,
антагоністів альдостерону, салуретиків, інших симптоматичних медикаментозних
препаратів.
До групи 1 (n=28) увійшли пацієнти, що отримували виключно
медикаментозну терапію. Пацієнтам групи 2 (n=22) крім того було виконано
хірургічні втручання з метою корекції СН – парціальна резекція лівого шлуночка
(ЛШ) з пластикою. Пацієнтам групи 3 (n=59) медикаментозну терапію було
доповнено курсом гемосорбції з 3 процедур на апараті Terumo Advanсed Perfusion
System 1 з використанням гранульованого делігандинізуючого гемосорбенту.
За результатами стаціонарного лікування було проведено порівняльний
аналіз клініко-лабораторних та інструментальних даних по групах.
Аналіз динаміки змін клінічних симптомів показав, що у пацієнтів всіх груп
дослідження було отримано схожі результати. В групах 1 (n=28) та 3 (n=59)
задишки у спокої та при мінімальному фізичному навантаженні не було (р<0,001),
в групі 2 (n=22) зустрічаємість даного симптому зменшилась на 59,12%
4
(р=0,0003). Виражені периферичні набряки у пацієнтів груп 1 (n=28) і 2 (n=22) не
відмічались (р<0,001), в групі 3 (n=59) даний симптом фіксували на 54,3% рідше
(р<0,001). Крім того, частота зустрічаємості таких ознак перевантаження
рідиною, як асцит та гідроторакс, в групі 1 (n=28) зменшились на 46,43%
(р=0,0003) та на 42,87% (р=0,0016), в групі 3 (n=59) - на 30,6% (р=0,0001) та на
37,26% (р<0,001) відповідно, що свідчить про виражений позитивний клінічний
ефект від отриманого лікування. В групі 2 достовірних змін даних симптомів не
було виявлено.
Аналіз та порівняння тахіаритмічних та кардіалгічних проявів захворювання
не показав достовірних змін серед пацієнтів групи 1 (n=28), однак в групі 2 (n=22)
реєстрація тахікардії зменшилась на 50,04% (р=0,002), а в групі 3 (n=59) – на
67,7% (р<0,001). Крім того, в групі 3 (n=59) зменшилась зустрічаємість і проявів
інших аритмій на 34% (р=0,0002), кардіалгія пацієнтів групи не турбувала
(р=0,0008), ознак і тенденцій до розвитку набряку легень не було (р=0,0194).
За результатами аналізу динаміки зміни лабораторних показників в групі 2
зафіксовано підйом рівня лейкоцитів на 17,04±0,1% (р=0,025), що пов’язано з
проведенням оперативного втручання. В групі 3 рівень NT-proBNP знизився на
63,54±10,46% (р<0,001), що є свідченням вираженого позитивного
терапевтичного ефекту. В групах 1 і 2 достовірних змін рівня NT-proBNP не
виявлено.
