У дисертації поглиблено теоретико-методичні засади та розроблено прикладні рекомендації щодо підвищення ефективності використання фінансових інструментів для забезпечення сталого розвитку.
У дисертації поглиблено теоретичні положення сутності сталого розвитку, фінансових інструментів, було проведено через аналіз змісту таких дефініцій. У підсумку це дало можливість конкретизувати зміст дефініції «фінансовий інструмент сталого розвитку» і запропонувати розглядати її як засіб впливу, який використовується з метою формування необхідної поведінки суб'єктів господарювання в процесі впровадження нової економічної моделі розвитку суспільства, яка базується на гармонійному поєднанні сучасних потреб людей та захисту інтересів майбутніх поколінь з урахуванням збереження навколишнього середовища та природних ресурсів.
Важлива увага була приділена питанням дослідження типів фінансових інструментів, їх класифікації в контексті можливого потенціалу для використання стимулювання моделі сталого розвитку.
На основі аналізу сучасного стану впровадження моделі сталого розвитку в Україні, оцінки окремих індексів, які характеризують темпи формування такої моделі, було використано метод PESTLE-аналізу. Це дозволило виокремити основні перешкоди у забезпеченні сталого розвитку українського суспільства, ефективного використання доступних фінансових ресурсів для стимулювання такого розвитку. Зокрема всі окреслені бар'єри були розподілені у такі групи: соціальні, економічні, політичні, технологічні, правові та екологічні. Окрему увагу приділено ідентифікації перешкод саме фінансового характеру. У роботі наголошено, що вагому роль у забезпеченні сталого розвитку суспільства в сучасних умовах відіграє макроекономічна стабільність в країні, а враховуючи наслідки війни в Україні, і безпекова ситуація, достатній рівень національної безпеки.
У дисертації розглянуто концептуальні положення функціонування та трансформації фінансового механізму сталого розвитку. Це здійснено на основі результатів детального розгляду сутності категорії «фінансових механізм», уточнення наукових підходів до конкретизації змісту дефініції «фінансовий механізм сталого розвитку». Запропоновано такий механізм розглядати як сукупність методів, інструментів та важелів, за допомогою яких відбувається вплив на економічних суб’єктів з метою формування сприятливих умов для збалансованого розвитку економічної, соціальної та екологічної систем суспільства, забезпечується впровадження моделі раціонального природокористування та зниження антропогенного впливу на навколишнє середовище.
У підсумку було розглянуто структуру зазначеного механізму, визначено його мету, функції, напрямки ресурсного забезпечення, методи та інструменти. Вагома увага була приділена конкретизації базових принципів такого механізму які були розподілені у дві групи: принципи функціонування та принципи трансформації. Остання група з окреслених принципів була розширена новими принципами, а саме: принципом збалансованого розвитку – залучення фінансових ресурсів для забезпечення розвитку всіх складових моделі сталого розвитку, а саме: соціальної, економічної та екологічної компоненти; принципом пріоритетності фінансування – визначення основних пріоритетів у фінансуванні впровадження моделі сталого розвитку України.
Детальний розгляд сутності фінансового механізму сталого розвитку дозволив конкретизувати заходи стимулювання впровадження моделі такого розвитку і розподілити їх за двома критеріями, а саме: у залежності від масштабності впровадження (мікрозаходи, макрозаходи) та за сферою реалізації таких заходів: організаційні, економічні, екологічні та соціальні. Це дало можливість конкретизувати в першу чергу загальні напрямки активізації впровадження моделі сталого розвитку, використання яких позитивно впливатиме одночасно на функціонування економічної, екологічної та соціальної систем. Також у роботі наголошено, що існують відмінності у рекомендаціях для стимулювання впровадження принципів сталості у макроекономічних системах та в межах окремих суб'єктів господарювання.
У дисертації вагома увага також приділена розгляду сутності імпакт інвестування як одного з фінансових інструментів забезпечення сталого розвитку в суспільстві. Для цього було проаналізовано зміст такого фінансового інструменту, особливості його використання, сучасні тенденції застосування інвесторами. У роботі також конкретизовано основні бар'єри та напрямки розвитку імпакт інвестування в Україні, обґрунтовано систему такого інвестування як цілісну сукупність окремих компонентів, якій притаманні власні властивості, функції та принципи функціонування і трансформації. Це дозволило сформулювати інтеграційно-адаптаційну модель розвитку такої системи, визначити її складові (організаційна, економічна, поведінкова) і запропонувати напрямки їх трансформації з урахуванням сучасних викликів та стратегічних векторів розвитку національної економіки
