Робота присвячена дослідженню просторових патернів внутрішніх міграційних процесів в України, сформованих під впливом воєнних дій, як ключового чинника сучасних суспільних перетворень. Дослідження дає змогу проаналізувати регіональні особливості, просторові тренди і мотиваційні чинники внутрішніх переміщень. Головні результати дисертації базуються на комплексному шести етапному дослідженні з використанням методичних підходів і методів дослідження.
У першому розділі дисертації визначено, що сучасні міграції як суспільне явище представляють собою розгалужену систему міграційних переміщень різної тривалості, періодичності, способів реалізації, просторових напрямів, що спричинені різноманітними чинниками і умовами, є відмінними за ознаками добровільності і цілепокладання. Історична ретроспектива міграційних процесів України показала численні приклади не тільки вимушених, але і примусових міграцій та депортацій українського народу в ХХ-ХХІ ст.
Масовим сучасним суспільним явищем в контексті формування нових патернів міграційних процесів є поява і законодавче визначення категорії внутрішніх мігрантів – внутрішньо переміщених осіб. Визначено, що у разі повернення ВПО на попереднє постійне місце проживання, до загальновизнаних стадій міграційного процесу додається особливий етап – суспільної реінтеграції. Розроблено і апробовано авторські методичні підходи суспільно-географічного дослідження внутрішніх міграцій, що включали: шести етапну програму дослідження, зокрема проведення соціологічного дослідження ВПО як окремої категорії внутрішніх мігрантів. Дослідження включило масові опитування у два етапи загалом 1632 респондентів, а також глибинні інтерв’ю зі 62-ма респондентами.
У другому розділі роботи охарактеризовано складні суспільні процеси і виклики, що спричинили війна та окупація частин Донецької та Луганської обл. та анексія АР Крим у 2014 р. Проаналізовано просторові тренди переміщення ВПО в цей період до Київської (разом з м. Київ), Харківської, Дніпропетровської, Херсонської, Запорізької обл. Визначено, що провідними чинниками переміщень є сусідське географічне положення регіонів, схожі традиції соціокультурної і господарської діяльності.
Охарактеризовано масштаби, напрямки і регіональні патерни внутрішніх міграційних процесів в Україні впродовж періоду повномасштабного вторгнення з 2022 року. Показано, що основними регіонами - «донорами» ВПО стали Донецька, Харківська, Миколаївська, Запорізька, а згодом і Херсонська області. Натомість, регіонами з найбільшою часткою прийнятих ВПО стали Дніпропетровська, Київська, Харківська, Запорізька, Львівська області. Визначено, що сучасним трендом нових демографічних патернів України є надзвичайна мінливість геодемографічної ситуації у результаті окупації, обстрілів населених пунктів і критичної інфраструктури.
У третьому розділі на основі аналізу результатів соціологічного дослідження ВПО встановлено, що ключовими причинами внутрішнього переміщення є підвищена небезпека перебування в рідному місті, відсутність можливості працевлаштування, дефіцит соціальних послуг. Вибір регіону переміщення ВПО здійснюють, зважаючи на критерії безпеки та фінансову спроможність. Результати опитування також показали, що найбільші потреби серед ВПО пов’язані з безпекою, фінансово-гуманітарною стабільністю. Результати глибинних інтерв’ю продемонстрували специфічні мотиваційні чинники, моделі реагування і адаптації до кардинальних суспільних перетворень внаслідок війни. При цьому дослідження показало, що чим довше населення знаходитися в окупації, тим слабкішим стає їх зв’язок з державою і стають складнішими заходи реінтеграції.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше з позиції суспільної географії здійснено комплексний аналіз внутрішніх міграційних процесів українців у ХХ-ХХІ ст, зокрема вимушених міграцій, спричинених політичними, історичними, воєнними чинниками; проведене суспільно-географічне дослідження мотиваційних чинників внутрішніх міграційних процесів з урахуванням суспільних потреб ВПО, можливостей працевлаштування, професійної самореалізації та умов адаптації ВПО (на прикладі ВПО м. Одеса); характеризовані мотиваційні чинники, моделі реагування і адаптації населення до реалій широкомасштабного вторгнення і окупації (на прикладі окупованих та прифронтових територій Херсонської області).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що на основі суспільно-географічного аналізу регіональних патернів і мотиваційних чинників внутрішніх міграційних процесів воєнного часу в Україні обґрунтовано складові успішної стратегій адаптації та суспільної реінтеграції внутрішніх мігрантів внаслідок російсько-української війни. Це дозволило використати результати дисертаційного дослідження при розробці проєкту Регіональної Стратегії розвитку та програм комплексного відновлення території Голопристанської міської територіальної громади Херсонської області.
