Лi Я. .. Лакунарність у китайсько-українських літературних перекладах

Культура кожного етносу має свої унікальні особливості, тому в процесі міжкультурної комунікації культури різних етносів демонструютьочевидніневідповідності, й тоді дослідники говорять про культурні відмінності. У площині перекладу ці відмінності часто створюють лакуни (брак мовних засобів для передачі відповідної інформації в одній мові порівняно з іншою),які все частіше стають об'єктом досліджень як мовознавців так і культурологів різних країн, зокрема в Китаї й в Україні. Інтерес до явища лакунарності виникає ще в часи “культурного повороту” в лінгвістиці,і триває постійно до нашого часу, дослідники говорять навіть про виникнення окремої науки лакунології, та попри це теоретичних проблем у цій галузі за цей час не поменшало. Зокрема, непослідовним лишається використання термінології, нечіткими — межі досліджень і непрактичними— багато рішень, до того ж хаотично залучаються різні теорії до досліджень. Така ситуація призвела до того, що до цього часу не було сформовано набору стандартних рішень для елімінації лакун у художніх перекладах, і багато чудових українських та китайських літературних творів не були перекладені,що загальмувало поширення китайської та української культур. Тому актуальним лишається пошук алгоритму дій перекладача, що допоміг би подолати бар'єри культурної лакунарності й успішно представити надбання однієї культури іншій.