АНОТАЦІЯ Фен Баоцзян. Організаційно-творчий розвиток балетного театру в Китаї. ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 026 «Сценічне мистецтво». – Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Міністерство культури та інформаційної політики України. Київ, 2024.
Актуальність дослідження. В умовах мультикультурного змішування, у результаті глобалізації суспільного життя автор звертається до проблеми збереження й розвитку національного мистецтва на прикладі організаційно-творчого розвитку китайського балетного театру. Після відкриття кордонів Китаю на початку ХХ ст., попри інтеграцію з радянською та західною культурою, сьогодні китайський балетний театр постав як самобутній естетичний феномен світового рівня. Водночас у КНР триває реформування організації театральної справи й системи управління нею. У цих умовах китайський театр балету продовжує перебувати на шляху динамічного розвитку, метою якого є вдосконалення можливостей задовольняти внутрішні та зовнішні культурні потреби. Для подальшого успішного керівництва цією галуззю автор пропонує вивчити китайський театральний менеджмент, продіагностувати недоліки та запропонувати оптимізацію процесів управління у балетній індустрії.
Актуальність дисертації зумовлена зростанням мистецтвознавчого інтересу до взаємозв’язку набутого високого творчого рівня та художньої значимості сценічних продуктів китайських балетних театрів з удосконаленням організації театральної справи у КНР. Дослідження еволюції китайського театру балету є досить цікавим і дуже важливим для українського театрознавства, мистецтвознавства й культурології в контексті вивчення сучасних викликів, що стоять перед процесом розбудови і трансформації балетного та сценічного мистецтва в Україні. Відсутність подібних наукових розвідок, де розглянуто саме цінний досвід організаційно-творчих трансформацій балетного театру в Китаї, є визначальним чинником актуальності запропонованого автором дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації автором уперше здійснено комплексний аналіз організаційно-творчого розвитку китайського балетного театру в широкому соціокультурному контексті. Зібрано й представлено українській науковій спільноті дослідження експертів з історії та сьогодення балетного мистецтва в Китаї. Уточнено періодизацію розвитку китайського театру в контексті театрального управління. Виявлено вплив соціально-культурних трансформацій у КНР на розвиток хореографічного мистецтва й висвітлено зміст реформ в управлінні балетним театром. Систематизовано досвід організації творчо-виробничого процесу провідних балетних труп країни та запропоновано стратегії подальшого покращення менеджменту китайського театру балету з урахуванням сучасних тенденцій соціокультурного розвитку.
Результати дослідження. Здобуті автором результати вводять до українського наукового обігу вагомий історичний та мистецтвознавчий матеріал з теми творчо-організаційної діяльності китайського балету. Дисертаційне дослідження може бути використане в подальших розвідках із театрознавства, мистецтвознавства, культурології, менеджменту виконавських мистецтв, синології в закладах середньої та вищої освіти здобувачами й викладачами, а також слугуватиме базою зміцнення українсько-китайського культурного обміну та джерелом для подальших наукових пошуків.
У першому розділі класифіковано й систематизовано джерельну та теоретичну базу дисертації. Уточнено періодизацію розвитку балету в Китаї, що зумовлено здебільшого політико-соціальними чинниками: початок ХХ ст. – 1949 рік – від появи балетного мистецтва в Китаї до виникнення Китайської Народної Республіки; 1949–1966 роки – балет від утворення КНР до початку культурної революції; 1966–1978 роки – балетне мистецтво часів культурної революції; кінець 1970-х – 1990-х років – балет від початку періоду економічних реформ і проголошення політики відкритості до кінця ХХ ст.; початок 2000-х років і донині – час функціонування балетного театру КНР.
Зазначено, що в першій половині ХХ ст. в Китаї працюють поодинокі комерційні балетні трупи. Вони орієнтуються на нечисленну публіку інтелектуалів. Професіональний китайський балетний театр виникає після проголошення КНР і під впливом радянського досвіду стає масовим мистецтвом, дуже важливим для держави. Виникає хореографічна освіта, власна балетна школа. Видатні педагоги, зокрема Дай Айлянь, створюють вистави і національним характером, де поєднують західний балет та елементи китайського танцю. Формується стійкий попит на балетну драму, тематична й жанрова різноманітність якої зникає в період культурної революції, що взагалі гальмує розвиток хореографічного мистецтва. Залишаються дозволеними тільки деякі революційні вистави, але водночас балет завдяки примусовій популяризації стає доступнішим та охоплює широку публіку.
