Робота присвячена аналізу рекреаційно-туристського потенціалу для формування рекреаційного комплексу Середнього Придніпров’я, а також визначенню проблем та перспектив його подальшого розвитку.
У дисертації послідовно висвітлено теоретико-методичні основи дослідження регіонального рекреаційного комплексу на прикладі Середнього Придніпров’я, в тому числі сформовано або уточнено понятійно-термінологічний апарат суспільно-географічного дослідження рекреаційно-туристського потенціалу регіональних рекреаційних комплексів, обґрунтовано ієрархічну систему таксономічних одиниць територіальної організації та районування рекреаційного регіону.
Проаналізовано існуючі підходи до визначення сутності рекреаційних ресурсів. Визначено базові критерії класифікації рекреаційних ресурсів. Розглянуто основні характеристики та властивості рекреаційних ресурсів, а також напрямки їх використання для організації рекреаційної діяльності. Виконано аналіз просторового розподілу природних, природно-антропогенних та соціально-економічних ресурсів і передумов формування та функціонування регіонального рекреаційного комплексу.
Встановлено особливості сучасної територіальної структури рекреаційного комплексу, що є впорядковано-ієрархічною системою та сформовано схему рекреаційного районування Середнього Придніпров’я з наступними таксонами: регіон – район – зона – вузол – центр – пункт – заклад. За результатами досліджень рекреаційно-туристського потенціалу рекреаційного регіону Середнього Придніпров’я виділено: 3 рекреаційних райони, в межах яких виокремлені нижчі територіально-ієрархічні одиниці – 9 рекреаційних зон, 30 рекреаційних вузлів, 31 рекреаційний центр, 97 рекреаційних пункти та 493 рекреаційних заклади. Запропоновано заходи щодо оптимізації просторової організації, функціональної та управлінської структури з застосуванням кластерної моделі організації рекреаційного господарства регіону Середнього Придніпров’я. Визначено перспективи подальшого розвитку екскурсійно-пізнавального, подієвого, екологічного, спортивно-оздоровчого, релігійного, сільського, етнографічного туризму як визначальних для сучасної спеціалізації рекреаційного господарства регіону та його окремих рекреаційних районів і зон, а також запропоновано варіанти диверсифікації за рахунок більш активного залучення додаткових складових рекреаційно-туристського потенціалу, що недостатньо використовувались, наприклад, ресурси санаторно-курортного лікування або інноваційні ресурси, що лише створюються – тематичні парки, приватні міні-зоопарки, страусині ферми тощо.
Для вирішення основних завдань дослідження використано як загальнонаукові (аналітичний, порівняльний, історичний та літературний) так і спеціально-географічні (історико-географічний, порівняльно-географічний, картографічний, районування) методи дослідження.
При виконанні дисертаційного дослідження були використані статистичні дані та матеріали Державної служби статистики України, статистичні щорічники та інформаційні матеріали Головних управлінь статистики в Кіровоградській та Черкаській областях, Кіровоградської та Черкаської обласних державних адміністрацій, районних державних адміністрацій та їх спеціальних управлінь і департаментів у сфері природоохоронної діяльності, культури та туризму, транспорту та інфраструктури, матеріали «Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року», та інші нормативно-правові документи, наукові праці, літературні та картографічні джерела.
