Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню й поглибленню теоретичних, науково-методичних засад та практичних рекомендацій з інституціонального розвитку цифрової економіки в сучасних умовах. Об’єктом дослідження є процес інституціонального розвитку цифрової економіки в сучасних умовах, а предметом дослідження виступає сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів інституціонального розвитку цифрової економіки України.
У роботі сформульовано низку положень, висновків і рекомендацій, які характеризуються науковою новизною. Наукове дослідження проведено за допомогою загальних і спеціальних методів наукового пізнання.
Розкрито науково-методичний базис структурування цифрової економіки на основі інтегративного мультидисциплінарного підходу, що, на відміну від наявних, дає змогу окреслити контури структури цифрової економіки з урахуванням системних, інституціональних, функціональних і секторальних аспектів та розширити інструментарій дослідження цифрової економіки. Цей підхід забезпечує розуміння цифрової економіки як динамічного й інноваційного ландшафту цифрового простору, що є результатом взаємодії в різних секторах різноманітних факторів, які охоплюють розвиток і впровадження інноваційних технологій, зміни інститутів та інституціонального середовища, трансформацію соціальних, економічних і культурних процесів; надає змогу виокремити вектори розвитку цифрової економіки для досягнення стійкості та сталого розвитку економіки, глобальної інтеграції, обороноздатності й безпеки, соціальної інтеграції, цифрової інклюзії.
Визначено таку структуру цифрової економіки з урахуванням поточної ситуації, перспектив і пріоритетів розвитку світу та України: цифрові технології, цифрова продукція, цифрова інфраструктура, цифровий ринок праці, цифрові продукти MilitaryТech, кібербезпека, кіберсистеми, цифрові платформи, цифрова освіта та навчання, цифрова робоча сила, цифрова культура, цифрова етика та право, стійкість та екологічність.
Розвинуто наукові положення стосовно пізнання інституціональної природи цифрової економіки та логіки її розвитку шляхом використання методології інституціонального аналізу й обґрунтування стійкого зв’язку між розвитком інститутів і прогресом у сфері цифрових технологій, що формують теоретичне підґрунтя управління процесами цифрової трансформації в економіці й суспільстві та, на відміну від наявних, надають змогу уточнити інституціональні основи цифрової економіки, що становлять базис формування цивілізованих соціальних відносин у суспільстві, і визначити напрями інституціонального будівництва економічної системи для забезпечення стратегічних цілей розвитку суспільства, економічного зростання й підвищення добробуту населення.
Уточнено інституціональні основи цифрової економіки, серед яких визначено специфічні: створення стимулів для зростання ефективності суспільного виробництва на основі цифровізації, орієнтація на знання, цифрова форма представлення об’єктів, віртуалізація виробництва, доступність цифрової інформації й комунікації, розвиток цифрової інфраструктури, розвиток цифрової продукції та диверсифікація її видів, цифрова безпека.
Проведено теоретичне узагальнення змісту окремих дефініцій, що утворюють категорійно-понятійний апарат інституціонального розвитку цифрової економіки шляхом авторського уточнення. «Цифрова економіка» визначена як інституціональна система розробки, виробництва, реалізації і споживання цифрової продукції, що базується на цифрових даних, технологіях та інфраструктурі, формується в межах інституціональних рамок локального / глобального цифрового простору, розвивається через трансформацію елементів інституціонального середовища, спрямовану на підтримку і стимулювання інновацій, інтеграцію цифрової продукції в ширші соціально-економічні процеси, ефективне застосування цифрових технологій у всіх сферах економічної й життєвої діяльності.
