У роботі представлено результати теоретичного та емпіричного
дослідження впливу асистованої комунікації на привʼязаність у
дитячо-батьківських стосунках в сімʼях з дітьми з комунікативними
порушеннями. Актуальність дослідження зумовлена як викликами
сьогодення, зумовленими потребою сімей у соціально-психологічному
супроводі, так і пріоритетом в державній соціальній політиці щодо всебічної
підтримка сімейних форм виховання. Оскільки комунікативні порушення у
дитини провокують як утруднення оволодіння мовою, так і порушення
процесу міжособистісної взаємодії, то вивчення асистованої комунікації та
практик формування соціальних навичок запобігають соціальній ізоляції і
стигматизації сімей.
Модель і процедура формувального експерименту зумовила двоетапну
організацію дослідження та вибір кількісних методик вимірювання.
Незалежною змінною у дослідженні виступає введення асистованої
комунікації за допомогою графічних символів. Залежною змінною, показники
привʼязаності, а саме близькість та конфліктність у дитячо-батьківських
стосунках. Окремо був визначена динаміка комунікативної поведінки дітей
через спостереження батьків.
На підготовчому етапі було зроблено переклад та адаптацію двох
методик: опитувальника «Шкала дитячо-батьківських стосунків. Скорочена
форма (CPRS-SF)» (Driscoll & Pianta, 2011) та опитувальник Family Impact of
Assistive Technology Scale for Augmentative and Alternative Communication,
Short Version (FIATS – AAC 38), у перекладі “Опитувальник визначення
впливу використання асистивних технологій для альтернативної і додаткової
комунікації на сімʼю. Скорочена форма”.
Дослідження є формувальним експериментом, у результаті якого
виявлене статистично значуще зростання близькості та зменшення
конфліктності як показників прив’язаності за опитувальником CPRS-SF
(Pianta, 2011) у експериментальній групі, в який використовувалась
асистована комунікація. Асистування здійснювалось за допомогою графічних
5
символів на картонних картках, які батьки експериментальної групи вводили
у спілкування з дитиною упродовж чотирьох місяців дослідження. У
результатах обмежено контрольованої та контрольної груп немає статистично
значущих змін.
Не виявлено статистично значущих взамозв’язків показників двох шкал
прив’язаності з наявністю сиблінгів або складом сім’ї (повна або неповна).
Водночас ці аспекти можуть потребувати глибшого дослідження у
взаємозв’язку з розвитком комунікації у дитини з комунікативними
порушеннями. Вік дітей використовувався у дослідженні для урівнювання
складу вибірок, а також для врахування вікових особливостей розвитку
навичок комунікації та кількості символів, якою володіє дитина.
Кореляційний аналіз по шкалах опитувальника комунікації FIATS AAC
38, SF за методом кореляційних плеяд показав, що у експериментальній групі
комунікативні прояви в результаті використання АДК стали менш
взаємоповʼязаними, що забезпечує більшу гнучкість комунікативної сфери,
готовність реагувати відповідно до контексту та завдань спілкування. Разом з
тим, у обмежено-контрольованій та контрольній групі не виявлено значних
змін у взаємозвʼязках шкал комунікативних проявів. Звʼязки між різними
аспектами комунікації усталені та обумовлюють одне одного. Разом з тим,
гнучкість комунікативної системи, виявлена в експериментальній групі, яка
використовувала асистовану комунікацію, створює більше можливостей для
обумовлення комунікації функціональними цілями та контекстом.
Кількісний аналіз показав, що у дітей в експериментальній групі зросло
використання комунікативних символів.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена маловивченістю та
міждисциплінарністю досліджуваних феноменів, адже тема впливу
асистованої комунікації на привʼязаність батьків і дітей, а також психологічні
особливості спілкування у сімʼях, де зростають діти з комунікативними
порушеннями, є мало описаними в наукових джерелах. Уперше
запропоновано теоретичну модель впливу асистування у комунікації на
дитячо-батьківську привʼязаність. Новизна нашого формувального
експерименту також полягає у виділенні асистування у комунікації за
допомогою графічних символів як окремого чинника прив’язаності.
Результати формувального експерименту рекомендовані до
використання практичними психологами, працівниками освіти та соціальної
сфери, дослідниками у сфері соціальної психології для вивчення і супроводу
процесів комунікації та формування прив’язаності в сім’ях з дітьми з
комунікативними порушеннями, які користуються асиситованою
комунікацією.
