Дисертація є комплексним дослідженням актуальної проблеми формування професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників, що знайшло своє відображення у теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці дієвості технології підтримки формування професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників в позааудиторній діяльності закладу фахової передвищої освіти.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що сучасні орієнтири становлення та розвитку соціальної роботи в Україні, підвищенні вимоги до соціальної й професійної успішності особистості соціального працівника, детермінують включення до системи підготовки змісту, методів і форм позааудиторної діяльності, спрямованих на формування професійного саморозвитку здобувачів закладу фахової передвищої освіти, що актуалізує підтримку технологізації цього процесу.
У дисертації проаналізовано та уточнено сутність понять: «професійний саморозвиток майбутніх соціальних працівників» – це системний процес постійного набуття знань й умінь, особистісних і професійних якостей, загальних і професійних компетенцій з дотриманням цінностей та етичних норм соціальної роботи для забезпечення соціальної й професійної успішності особистості фахівця із соціальної роботи; «формування професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників в закладі фахової передвищої освіти» визначено як процес створення умов для постійного зростання особистісних й професійних якостей, поступового набуття знань, умінь й компетенцій, так і можливостей для самостійного власного розвитку особистості майбутнього соціального працівника, що реалізується у просторі аудиторної і позааудиторної навчальної та соціально-виховної діяльності закладу фахової передвищої освіти»; «технологія підтримки формування професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників у позааудиторній діяльності» як сукупність методів і форм навчальної та соціально-виховної діяльності, що спрямовані на стимулювання здобувачів до власного професійного зростання та досягнення успішності в майбутній професійній діяльності.
Досліджено наукове підґрунтя формування професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників в умовах позааудиторної діяльності закладу фахової передвищої освіти, яке представлено комплексним поєднанням здобутків з позицій: особистісної змістовності, що забезпечує визначення особистісних цінностей, внутрішньої мотивації для постійного самовдосконалення, цілеспрямованості щодо майбутньої професійної діяльності; діяльнісної змістовності, що реалізується в системі фахової підготовки соціальних працівників з урахуванням організації позааудиторної діяльності та активної участі здобувачів у її заходах; середовищної орієнтації, що характеризує можливості створення стимулюючого та підтримуючого освітнього середовища задля постійного професійного зростання здобувачів для успішності майбутньої професійної кар’єри в галузі соціальної роботи.
Охарактеризовано особливості досвіду підготовки майбутніх соціальних працівників у закладі фахової передвищої освіти щодо важливості позааудиторної діяльності, наповнення її змістом, методами й формами, які б сприяли формуванню професійного саморозвитку здобувачів. Встановлено, що позааудиторна діяльність як спеціально організований простір у межах освітнього процесу закладу фахової передвищої освіти визначається потенційними можливостями методів і форм щодо підтримки й стимулювання самопізнання, самовдосконалення та самореалізації здобувачів для досягнення успішного професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників.
Уточнено структуру професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників, обґрунтовано взаємодію її компонентів (когнітивний, мотиваційно – ціннісний, діяльнісно-практичний) та критеріїв (обізнаність щодо професійного саморозвитку фахівців з соціальної роботи, ставлення до перспектив професійного саморозвитку та успішності професійної діяльності, залученість до способів досягнення професійного саморозвитку фахівців з соціальної роботи) щодо інтегрованості показників (цілеспрямованість, ініціативність, комунікативність, соціальна активність, соціальний досвід), що визначають успішність професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників. На основі визначених критеріїв та їх показників обґрунтовано рівні сформованості професійного саморозвитку майбутніх соціальних працівників (високий, середній, низький) та складено до них характеристики.
