Павлюк О. В. Цивільно-правова охорона об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту. Кваліфікаційна наукова праця на умовах рукопису.
Дисертація на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 081 – «Право». – Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2024.
Дисертація спрямована на комплексне вирішення наукових і практичних завдань та дослідження цивільно-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту.
Дисертаційна робота є комплексним дослідженням, у якому проведено детальний науково-теоретичний аналіз цивільно-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, і розроблено на його основні рекомендації та пропозиції з метою удосконалення нормативно-правового регулювання у цій сфері відносин. - У розділі 1 «Загальнотеоретичні засади охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту» досліджено типові способи визначення штучного інтелекту. За результатами аналізу вказаних тлумачень штучного інтелекту сформульовано авторську дефініцію терміну «технологія штучного інтелекту», під якою слід розуміти комп’ютерну систему, яка є сукупністю алгоритмів, програм для електронних обчислювальних машин, баз даних та апаратного забезпечення, що працюють шляхом використання можливостей та функціоналу штучного інтелекту.
У розділі 2 «Право інтелектуальної власності та штучний інтелект» встановлено, що концептуальні підходи до визначення технологій штучного інтелекту в сфері права інтелектуальної власності можуть бути виокремлені за критерієм розподілу авторських прав та різновидів об’єктів права
4
інтелектуальної власності, які створюються за участі технологій штучного інтелекту, та є такими: технологія штучного інтелекту як повноправний автор створених нею творів – результатів інтелектуальної діяльності; технологія штучного інтелекту як співавтор людини у створенні результатів інтелектуальної діяльності; технологія штучного інтелекту як найманий працівник, який створює результати інтелектуальної діяльності, що презюмуються та позиціонуються як службовий твір; технологія штучного інтелекту як інструмент людини у створенні результатів інтелектуальної діяльності; перехід результатів інтелектуальної діяльності технології штучного інтелекту у суспільне надбання.
У розділі 3 «Перспективи вдосконалення правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технології штучного інтелекту» запропоноване авторське бачення та розкрито зміст детермінантів доцільності унормування відносин, пов’язаних з правовою охороною об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, серед яких: рівень соціальної значимості технологій штучного інтелекту та суспільні вимоги щодо появи відповідного правового регулювання їх діяльності; транскордонні відносини та міжнародна співпраця; доступ до інформації; захист прав інтелектуальної власності; необхідність вирішення питання стосовно правового статусу технології штучного інтелекту; юридична зручність; етичні вимоги.
Сформульовані у роботі висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані для подальших доктринальних напрацювань, удосконалення правового регулювання цивільно-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, застосовані у науковій, правозастосовній та нормотворчій діяльності, у навчальному процесі при підготовці здобувачів вищої освіти бакалаврського і
магістерського рівнів вищої освіти за спеціальністю «Право», а також при розробці підручників, посібників, інших навчально-методичних матеріалів.
