У дисертації здійснено комплексне дослідження проблематики, що стосується правового регулювання такої податково-правової конструкції як податкові пільги. Розпочато вивчення центральної категорії цієї роботи з виокремлення загальних положень про податкові пільги, у рамках чого послідовно розглянуто правову природу податкових пільг, принципи їх встановлення, а також запропоновано класифікаційні критерії для поділу аналізованих феноменів на види. Після цього наукову увагу приділено аналізу нормативного порядку передбачення податкових пільг у законодавстві, зокрема, деталізовано процедуру встановлення податкових пільг на двох рівнях: державному та місцевому. Насамкінець дослідницький інтерес спрямовано на провадження співвідношення прав й обов’язків при застосуванні платниками податкових пільг.
Перш ніж перейти до окреслення правової природи податкових пільг, автором наведено визначення поняття «правова природа юридичного явища», згідно з чим запропоновано такий алгоритм наукового пошуку: спершу виділено загальні ознаки правових пільг, надалі зазначено особливості безпосередньо податкових пільг, згодом здійснено співвідношення останніх із подібними категоріями, серед яких: державна підтримка, державна допомога, податкові стимули, податкові преференції.
У результаті опрацювання позицій вчених сформовано перелік загальних ознак правових пільг, якими є: їх належність до допоміжних способів правового регулювання; їх установлення на рівні нормативно-правових актів, а не індивідуальних актів; неперсоніфікований характер, який проявляється у закріпленні умов для застосування пільг, яким має відповідати суб’єкт або характер його діяльності для того, щоб ними скористатись; механізм їх прояву, який полягає у встановленні додаткових, виняткових прав для суб’єктів, або повному чи частковому звільненні від виконання обов’язків; мета їх передбачення, що проявляється у: а) наявності суб’єктивних та/або об’єктивних чинників, які обтяжують правове становище суб’єктів або ускладнюють можливість ведення ними певної діяльності, б) усвідомлення необхідності введення покращених правових умов щодо окремих груп осіб або стосовно проваджуваної такими особами діяльності для досягнення поставлених цілей, що обумовлюють запровадження пільг.
Особливостями податкових пільг названо: 1) їх встановлення в межах конкретної системи законодавства; 2) їх передбачення на рівні податкового законодавства України; 3) проявляються у виконанні платником свого податкового обов’язку з урахуванням особливостей, зумовлених застосуванням пільг; 4) механізм їх дії полягає у звільненні платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку чи збору, або в установленні правообов’язку платника сплачувати податок чи збір у меншому розмірі; 5) надаються у формах, визначених законодавством; 6) є неперсоніфікованими й застосовуються за наявності передбачених законодавством підстав; 7) можуть установлюватися як по податкам, так і по зборам; 8) можуть передбачатись на постійній або на тимчасовій основі; 9) є факультативним елементом правового механізму податку.
На підставі здійснення співвідношення між податковими пільгами й іншими правовими категоріями визначено, що податкові пільги, маючи певні спільні риси з державною підтримкою, державною допомогою, податковими стимулами і податковими преференціями, є самостійним феноменом, що має особливості, за посередництвом яких і відбувається їх відокремлення. Водночас податкові пільги у межах указаних правових понять займають чільне місце, бо виступають: 1) формою державної допомоги, яка охоплює фінансовий (економічний) та організаційний складник державної підтримки; 2) позитивним податковим стимулом, що активізує правомірну поведінку платників; 3) одним із засобів реалізації податкових преференцій.
Перед розглядом конкретних принципів установлення податкових пільг, автором наведено визначення цього поняття. Так, згаданими принципами є змістовні й процедурні вимоги установчого характеру, спрямовані на впорядкування діяльності суб’єктів, уповноважених зазначені податкові преференції вводити, змінювати або ж скасовувати, систему яких складають відповідні загальні принципи права, що розкривають свій вплив через їх галузево орієнтований контекст, а також окремі принципи податкового права.
Зазначено, що систему принципів установлення податкових пільг складають: законність, юридична визначеність (її змістовний і процедурний аспекти), розумність, пропорційність, фіскальна достатність, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, економічність оподаткування, нейтральність оподаткування, стабільність (як процедурний аспект вияву принципу юридичної визначеності).
