У дисертаційній науковій праці викладено сучасне рішення актуальної науково-практичної проблеми – покращення результатів лікування при лейоміомі матки. Задля цього проведено обґрунтування етіопатогенезу і розробка комплексу діагностично-лікувальних та прогностичних заходів у жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки.
Для нашого клінічного дослідження, яке проводилося на базі гінекологічного відділення комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня», було включено 60 жінок репродуктивного віку (дослідна група) з діагностованою симптомною лейоміомою матки. Пацієнток обирали керуючись чіткими критеріями включення та виключення. Вони були проанкетовані щодо скарг та якості життя в контексті їхнього захворювання.
При обробці результатів дослідження нами було встановлено, що вираженість симптомів лейоміоми матки залежить від рівня естрадіолу в плазмі крові, що описується рівнянням лінійної регресії. Крім того, нами було встановлено взаємозв’язок між рівнем прогестерону в плазмі крові жінок з лейоміомою матки та вмістом малонового альдегіду в їхніх еритроцитах, який також можна описати за допомогою рівняння лінійної регресії.
Ґрунтуючись на отриманих результатах досліджень, можна зробити висновок, що, на нашу думку, оксидативний стрес в організмі жінок з лейоміомою матки активізується репродуктивними гормонами та перебігає за недостатньої активності анти-оксидантної системи, складовою частиною якої є мелатонін, що призводить до підсилення ангіогенезу на тлі естроген-індукованої проліферації міометрію.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено комплексне визначення рівнів мелатоніну, репродуктивних гормонів (естрадіолу, прогестерону), факторів ангіогенезу (VEGF, кінцевих метаболітів оксиду азоту NO), показників перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту у пацієнток репродуктивного віку, що хворіють на симптомну лейоміому матки, вперше відстежено патогенетичні взаємозвʼязки між групами цих показників. Вперше виявлено, що вираженість симптомів лейоміоми матки залежить від рівня естрадіолу в крові таких пацієнток, а також існує взаємозалежність між рівнем прогестерону в плазмі крові жінок з лейоміомою матки та вмістом малонового альдегіду в їхніх еритроцитах, і що ці взаємозалежності можна математично описати за допомогою рівнянь лінійної регресії. Вперше зроблено висновок, що оксидативний стрес в організмі жінок з лейоміомою матки активізується репродуктивними гормонами та перебігає за недостатньої активності анти-оксидантної системи, складовою частиною якої є мелатонін, що призводить до підсилення ангіогенезу на тлі естроген-індукованої проліферації міометрію.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблено і впроваджено в практичну медицину нові підходи для діагностики, прогнозування та лікування лейоміоми матки на фоні дефіциту мелатоніну як складової частини антиоксидантної системи організму. З метою зниження оксидативного стресу організму при симптомній лейоміомі матки запропоновано використання мелатоніну у складі лікувального комплексу при даному захворюванні у жінок репродуктивного віку.
