Дудко А. Г. Адміністративно-правове регулювання протидії психологічному насильству (мобінгу) в Національній поліції України

У дослідженні проаналізовано ретроспективу становлення та розвитку адміністративно-правового регулювання протидії психологічному насильству (мобінгу) в Національній поліції України, на підставі чого сформульовано такі етапи: перший – дослідницький та освітній (з початку XX століття до 1990-х років); другий – посилення уваги до протидії мобінгу та впровадження освітніх заходів (1990–2000); третій – формування законодавства та корпоративних політик (2000–2010); четвертий – фокус на психологічних аспектах і підтримці (2010–2020); п’ятий – вплив технологій та медіа (з 2020-х років). Обґрунтовано, що психологічне насильство (мобінг) у Національній поліції є неприйнятною формою поведінки, коли працівники поліції зазнають систематичних психологічних утисків, обмеження доступу до ресурсів і можливостей, грубого ставлення, образ, шантажу, залякування, є об’єктами інших навмисних дій чи бездіяльності, що мають на меті завдання шкоди здоров’ю особи або контроль за постраждалою особою. Класифіковано психологічне насильство (мобінг) у Національній поліції за такими видами: 1) вербальний; 2) емоційний; 3) соціальний; 4) фізичний; 5) сексуальний; 6) кібермобінг; 7) організаційний. Водночас за спрямованістю дії класифіковано мобінг у Національній поліції на свідомий та несвідомий; за кількістю кривдників – колективний чи особистісний; залежно від виду психологічного впливу – латентний та відкритий мобінг. Аргументовано, що механізм адміністративно-правового регулювання протидії мобінгу в Національній поліції України – це сукупність адміністративно-правових інструментів, які застосовують задля врегулювання суспільних відносин у частині протидії застосуванню психологічного тиску у вигляді дій чи бездіяльності поліцейських під час проходження публічної служби з метою попередження негативних наслідків, які можуть призводити до латентних випадків.