Метою дисертаційного дослідження було уточнення патогенетичного значення
соматоневрологічних взаємовідносин при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки
та удосконалення діагностичних засад, підходів до терапевтичної практики у
пацієнтів з ураженням нервової системи при ВХ ДПК, базуючись на даних
комплексного клініко-неврологічного, нейропсихологічного та параклінічного
дослідження.
В основу роботи покладено аналіз результатів дослідження пацієнтів за період
з 2018 по 2022 роки, які проходили обстеження та лікування у відділенні
гастроентерології та центрі шлунково-кишкових кровотеч Київської міської клінічної
лікарні № 12, яка є клінічною базою кафедри неврології Національного університету
охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика.
Відповідно до поставлених в роботі завдань, нами було проведено комплексне
обстеження 84 пацієнтів із ВХ ДПК у стадії загострення та 84 – повторно в стадії
ремісії захворювання. Усі обстежені були поділені на дві групи за ознакою наявності
загострення (1-ша група) чи ремісії ВХ ДПК (2-га група). Середній вік пацієнтів
становив — 39,90 ± 1,29 року. Нами було проведено комплексне обстеження 60
пацієнтів із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ДПК) в стадії загострення
залежно від наявності у цих пацієнтів Helicobacter pylori. Усі обстежені були поділені
на дві групи за ознакою наявності інфекції Helicobacter pylori (H.pylori) у пацієнтів з
ВХ ДПК (1-ша група) чи її відсутності у пацієнтів з ВХ ДПК (2-га група). Середній
вік пацієнтів становив 39,80 ± 1,29 року. Контрольну групу становили 30 практично
здорових осіб без соматичної патології співставних за віком.
3
Клінічне дослідження хворих проводилося за єдиною загальноприйнятою
схемою обстеження і включало збір та оцінку анамнезу, об'єктивного дослідження,
включаючи розширене дослідження неврологічного статусу та стану ШКТ. Всім
пацієнтам було проведено комплексне нейропсихологічне обстеження (опитувальник
Стілбергера-Ханіна для оцінки реактивної та особистісної тривожності, шкала
депресії Бека, оцінка стану когнітивних функцій (MMSE), оцінка швидкості
переключення уваги та динаміки працездатності за допомогою таблиць Шульте,
методика САН та дослідження показників стану вегетативної нервової системи
(опитувальники для визначення ознак вегетативних змін Вейна для заповнення
пацієнтом та для заповнення лікарем).
Клініко-лабораторне дослідження включало ЗАК, визначення рівня Среактивного білка, загального холестерину, глюкози, сечовини та креатиніну в крові,
розрахунок індексу співвідношення нейтрофілів та лімфоцитів (NLR) та показника
відношення тромбоцитів до лімфоцитів (PLR).
Інструментальні методи обстеження включали: електроенцефалографію,
імпедансну плетизмографію (РЕГ), та рентгенографію грудного відділу хребта. Всім
пацієнтам з ВХ ДПК було проведено езофагогастродуоденоскопію з виконанням
експрес діагностики H.pylori в ендоскопічному кабінеті (швидкий уреазний тест).
Дані були обчислені з використанням персонального комп’ютера та пакета
програм для обробки та аналізу статистичної інформації «STATISTICA 6.0».
Проаналізувавши дані опитування, характеристики неврологічного статусу та
прояви вегетативної дисфункції у пацієнтів з ВХ ДПК в стадії загострення та ремісії
нами було встановлено, що більшість психосоматичних скарг, неврологічних проявів
та проявів вегетативної дисфункції зустрічалися як в стадії загострення, так і в стадії
ремісії захворювання. Всі виявлені клініко-неврологічні особливості достовірно
частіше зустрічались в стадії загострення ВХ ДПК (р<0,05). Встановлено, що для
пацієнтів із ВХ ДПК є характерними прояви дисфункції нервової системи, зокрема
тривожність, депресивні розлади, зниження самопочуття та когнітивні порушення.
Порівняння результатів тестування в динаміці дозволили зробити висновок, що в
ремісії психо- емоційний стан хворих достовірно покращується (р<0,05).
4
Скарги, що пов’язані з психоемоційними розладами, зустрічалися як у
пацієнтів з ВХ ДПК H.pуlori-позитивною, так і в пацієнтів з ВХ ДПК H.pуloriнегативною, однак, частіше мали місце у пацієнтів з ВХ ДПК H.pуlori-позитивною.
Прояви депресії та тривожності відмічено в обох обстежених групах, але рівень
депресії та особистісної і реактивної тривожності був достовірно вищим в групі
пацієнтів з ВХ ДПК H.pуlori-позитивною в порівнянні таким в групі пацієнтів з ВХ
ДПК H.pуlori-негативною (p<0,05). В групі пацієнтів з ВХ ДПК H.pуlori-позитивною
були зафіксовані нижчі показники самооцінки функціонального стану. За даними
дослідження з використанням таблиць Шульте у пацієнтів з ВХ ДПК H.pуloriпозитивною відмічено більше зниження концентрації уваги ніж у пацієнтів з ВХ ДПК
H.pуlori-негативною.
