У дисертації наведено узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні особливостей перебігу есенціальної артеріальної гіпертензії у поєднанні із кардіоваскулярною коморбідністю на амбулаторно-поліклінічному етапі та оптимізації ведення даної когорти пацієнтів шляхом виокремлення соціо-демографічних, клінічних, лабораторно-інструментальних та фармакотерапевтичних чинників, які асоціюються із недосягненням цільового рівня артеріального тиску (ЦРАТ). Вперше в умовах реальної амбулаторної практики проведено комплексний порівняльний аналіз перебігу есенціальної артеріальної гіпертензії (АГ) з оцінкою клінічних, інструментальних та лабораторних параметрів у пацієнтів із супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС) та ІХС у поєднанні з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) відносно пацієнтів без кардіоваскулярної коморбідності, що дозволить сімейному лікарю оптимізувати ведення зазначеної когорти пацієнтів із врахуванням наступних даних: вищий середній вік, вища частота ураження органів-мішеней, вища частота перенесеного гострого інфаркту міокарда в анамнезі, вища частота супутніх хронічного панкреатиту (ХП) та неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), більша товщина задньої стінки лівого шлуночка (ЗСЛШ), вища відносна кількість моноцитів крові, вища частота прийому двох та більше антигіпертензивних таблеток щодня, вища частота прийому β-адреноблокаторів та статинів як у пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС, так і у пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС та ХСН, відсутність осіб із І стадією АГ, вищі значення середнього об’єму тромбоцитів (MPV) та ширини розподілу тромбоцитів (PDW) у пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС, довша тривалість захворювання, відсутність осіб із 1-м ступенем та І стадією АГ, нижча фракції викиду (ФВ) ЛШ, нижча відносна кількість лімфоцитів крові, вищий рівень глюкози крові, нижчий рівень загального холестеролу (ЗХС), вища частота прийому діуретиків у пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС та ХСН. Доповнено наукові дані щодо виокремлення соціо-демографічних та клінічних предикторів недосягнення цільового рівня артеріального тиску (ЦРАТ) у амбулаторних пацієнтів з АГ в умовах кардіоваскулярної коморбідності, зокрема встановлено, що наявність супутньої ІХС у хворих на АГ знижує ризик недосягнення ЦРАТ в 3,1 раза; жіноча стать, зловживання сіллю та рівень АТ (кожен наступний ступінь АГ) асоціюються з підвищеним ризиком недосягнення ЦРАТ як у пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС, так і у пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС та ХСН; збільшення ІМТ та наявність супутнього ХП асоціюються з підвищеним ризиком недосягнення ЦРАТ у амбулаторних пацієнтів з АГ незалежно від наявності/відсутності кардіоваскулярної коморбідності. В амбулаторних пацієнтів з АГ та кардіоваскулярною коморбідністю виявлено вірогідні асоціації між недосягненням ЦРАТ та рутинними лабораторними параметрами, зокрема нижча відносна кількість моноцитів крові у хворих на АГ у поєднанні з ІХС; нижчий рівень холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та вищі значення коефіцієнту атерогенності у пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС та ХСН. Вперше за допомогою ROC-аналізу розраховано оптимальні точки відсікання параметрів ліпідного профілю сироватки крові, які визначають відносний ризик недосягнення ЦРАТ у амбулаторних пацієнтів з есенціальною АГ незалежно від наявності/відсутності кардіоваскулярної коморбідності: рівні ЗХС ˃ 6,05 ммоль/л, ТГ ˃ 2,01 ммоль/л, ХС ЛПВЩ ˂ 1,22 ммоль/л, ХС ЛПНЩ ˃ 4,02 ммоль/л, ХС ЛПДНЩ ˃ 0,90 ммоль/л, КА ˃ 3,60 Од. Доповнено наукові дані щодо рівня прихильності до антигіпертензивного лікування серед амбулаторних пацієнтів з АГ та кардіоваскулярною коморбідністю. В амбулаторних пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС виявлено вірогідну асоціацію низької прихильності до антигіпертензивного лікування з жіночою статтю (р=0,030) та виокремлено такі предиктори низької прихильності до антигіпертензивного лікування у пацієнтів з АГ незалежно від наявності/відсутності кардіоваскулярної коморбідності, як старший вік та прийом комбінованого антигіпертензивного лікування. За допомогою логістичного регресійного аналізу встановлено, що прийом немедикаментозного лікування знижує ймовірність недосягнення ЦРАТ, а прийом комбінованої антигіпертензивної терапії та низька прихильність до антигіпертензивного лікування є незалежними предикторами підвищення ризику недосягнення ЦРАТ у амбулаторних пацієнтів з АГ незалежно від наявності/відсутності кардіоваскулярної коморбідності.
