Метою даного дослідження було підвищення ефективності
анестезіологічного забезпечення та зменшення відсотку ускладнень, при
проведенні операції ортотопічної трансплантації серця, за рахунок оптимізації
гемодинамічного моніторингу у донора та реципієнта під час оперативного
втручання.
Дослідження було побудовано на 2-х этапах. На І етапі дослідження була
проведена оцінка ефективності кондиціювання донорського серця для
збільшення стійкості міокарду до ішемічно-реперфузійного синдрому та його
підготовці до ортотопічної трансплантації серця. Для оцінки кондиціювання
донора входила клінічна характеристика показників донорів, гемодинамічних
показників, біохімічних показників та інотропної підтримки.
До ІІ етапу дослідження входила оцінка гемодинамічного моніторингу
при проведенні ТС у реципієнтів, який проводився на 5 етапах операції: розпил
грудини (1 етап), перед штучним кровообігом (2 етап), після штучного
кровообігу (3 етап), перед стягненням грудини (4 етап), після стягнення грудини
(5 етап). Під час аналізу гемодинамічного моніторингу використовувалася
технологія PiCCO з виміром показників: серцевий індекс (СІ), серцевий викид
(СВ), глобально кінцево-діастолічний об'єм (ГДКО), індекс глобально кінцеводіастолічного об'єму (ІГДКО), позасудина вода легень (ВСВЛ), індекс
3
позасудинної води легень (ІВСВЛ), системний судинний опір (ІССС), глобальна
фракція вигнання (ГФІ). В дослідженні реципієнтів використовувалися та
фіксувалися інтраопераційні дослідження з виміром кислотно-лужного та
газового стану крові на різних етапах операційного втручання.
Для вирішення поставлених у роботі питань нами було обстежено на І етапі
якість пре-кондиціювання серця 20 донорів, яким була проведена експлантація
донорського серця. Констатації смерті мозку потенційних донорів проводилася
згідно наказу МОЗ України від 09 листопада 2020 року №2559 який
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2020 року за
№1260/35543, для ознайомлення додається посилання
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1260-20/sp:dark?dark=0#Text]. Середній вік
обстежуваних донорів склав 32,3±11,2 років. Серед пацієнтів було 17 (85%)
чоловіків та 3 (15%) жінок.
На ІІ етапі було обстежено 38 хворих з діагнозом ДКМП (дилатаційна
кардіоміопатія), яким була проведена ортотопічна трансплантація серця.
Середній вік обстежених реципієнтів склав 38,5±13,5. Пацієнтів чоловічого роду
було зафіксовано 92,1% (35 чоловік), та осіб жіночої статі 7,9% (3 пацієнтки).
Під час проведених досліджень на І етапі було встановлено, що причинами
для констатації смерті мозку у 35% випадках був геморагічний інсульт, а в 65%
̶стала закрита черепно-мозкова травма (ЗЧМТ), що превалювала майже в 2 рази
над донорами із констатацією смерті мозку з причин геморагічного інсульту.
Тривалість часу від констатації смерті мозку до дозволу на застосування
трансплантації анатомічних матеріалів в середньому складала 22,1±4,1 годин.
При проведенні характеристики гемодинамічного моніторингу у донорів
фіксувалось, що частота серцевих скорочень фіксувалась в межах 104,8±14,2
уд/хв., артеріальний тиск складав: АТс в межах 104,3±11,2 мм. рт. ст., АТд
64,6±10,4 мм. рт. ст., а АТср. коливався у межах 73,2±10,8 мм. рт. ст..
Для вимірювання ЦВТ відбувалась катетеризація внутрішньої яремної
вени. При цьому показники ЦВТ знаходились в межах 6 ± 1,1 мм.рт.ст.
4
При цьому, аналіз гемодинамічних змін, проведений на І етапі
дослідження, показав, що майже у всіх донорів відмічалась тахікардія
(р=0,000019), що супроводжувалось у зниженні АТ (р=0,0000026).
Кореляційна залежність серцевого індексу від часу прийняття рішення про
ТС та експлантації донорського серця мав високий ступінь кореляційної
залежності (р=0,00000107).
Усі донори отримували інотропну підтримку такими препаратами, як
норадреналін 0,96±0,41 мкг/кг/хв. (20 донорів (100%)), добутамін 5,37±2,37
мкг/кг/хв. (8 донорів (40%)), дофамін 3,48±1,49 мкг/кг/хв. (5 донорів (25%)).
У нашому досліджені було відмічено, що використання інотропної
підтримки норадреналіну превалювало над використанням добутаміну та
дофаміну. А час від дозволу на трансплантацію анатомічних матеріалів людини
мав високу достовірну кореляційну залежність на збільшення доз норадреналіну
у донора (р=0,0000099).
Біохімічні аналізи донорів показали що, ріст комплексів тропоніну
спостерігався з збільшенням часу прийняття рішення на отримання дозволу на
застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини для ТС і був вищим
від референтних значень в середньому в 45 разів. Показники лактату у 75%
донорів були вищими за референтні показники норми що свідчило про ймовірну
дисфункію мікроцеркуляції яка вела до погіршення пре-кондиціювання донора
та збільшувало ішемічно-реперфузійний синдрому для трансплантанту.
