Шамраєва Д.М. Удосконалення радикального хірургічного лікування хворих на м’язово - інвазивний рак сечового міхура та прогнозування його ранніх результатів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 14.01.06 – Урологія. – ДУ «Інститут урології ім.акад. О.Ф.Возіанова НАМН України», Київ, 2024.
Захіст відбудеться у спеціалізованій вченій раді Д 26.615.001 при ДУ «Інститут урології ім.акад. О.Ф.Возіанова НАМН України», Київ, 2024.
Дисертаційна робота мала на меті покращєння результатів лікування хворих на м’язово-інвазивний рак сечового міхура шляхом розробки та впровадження удосконаленого способу формування ілеального ортотопічного сечового міхура після радикальної цистектомії та розробки критеріїв прогнозування сприятливих і несприятливих наслідків та періопераційних ускладнень хворих на м’язево-інвазивний рак сечового міхура (МІРСМ). Дослідження включало ретроспективний аналіз результатів РЦЕ з різними видами деривації сечі за період 2012–2021 рр., а також проспективний аналіз нової технології формування штучного сечового міхура. Було сформовано 9 груп спостереження, які включали пацієнтів, що перенесли РЦЕ з різними видами деривації сечі, серед яких: уретерокутанеостома (n=92), деривація сечі за Брікером (n=50), гетеротопічна деривація за Індіану (n=12), ортотопічна ілеонеоцистопластика за Штудером (n=42) та інші. Проспективне дослідження включало пацієнтів, яким проведено РЦЕ із новою модифікованою технікою (n=18).
Аналіз показав, що більшість хворих мешкали у промислових регіонах, де вплив екологічних факторів був значним. За період 2015–2019 рр. спостерігалося зниження (на 28–35,7%) частоти виконання деривацій сечі з використанням стом у порівнянні з ортотопічною іліонеоцистопластикою (на 28%). У період пандемії COVID-19 ця тенденція змінилася через пізню звертаємість пацієнтів.
Серед 86 клінічних параметрів статистично значущими виявилися 34 (39,53%), включаючи вік пацієнтів, анамнез захворювання, об’єм пухлини, стадію захворювання, тривалість операції та крововтрату. З'ясувалося, що РЦЕ з різними видами деривації сечі у 72–85% випадків призводила до «малих» ускладнень (Clavien-Dindo І-ІІ ступеня) і у 10–25% – до «великих» ускладнень (ІІІ-V ступеня).
Пацієнти, яким проводили РЦЕ з модифікованим методом формування ілеального ортотопічного сечового міхура, мали статистично значуще меншу крововтрату на 61,67% (207,05±22,89 мл проти 540,47±52,88 мл у групі Штудера, p<0,001), меншу частоту гемотрансфузій (p<0,001) і вищий рівень післяопераційного гемоглобіну (115 г/л проти 99,5 г/л, p<0,01). Час катетеризації сечового міхура зменшився на 42% (10,11±0,76 днів проти 17,35±1,04 днів, p<0,001), а тривалість госпіталізації – на 50% (13,29±1,04 днів проти 26,23±1,13 днів, p<0,001).
Запропонована методика також дозволила скоротити час операції на 20,25% (p<0,001) і наркозу на 17,12% (p<0,001), що зменшило фінансові витрати на анестезію. Модифікація не підвищувала ризик генітоуринарних або інфекційних ускладнень, але збільшила частоту «малих» ускладнень через лімфорею (p=0,049).
Загалом, запропонований спосіб дозволяє поліпшити результати лікування МІРСМ, зменшити кількість ускладнень і підвищити комфортність пацієнтів після операції.
