Дисертаційна робота мала на меті покращення якості лікування хворих зі стриктурами та облітераціями уретри шляхом розробки та впровадження удосконаленого способу фіксації букального лоскуту при проведенні уретропластики із оцінкою його ефективності.
Період спостереження охоплював 2005-2023 роки. Клінічний матеріал представлений 204 хворими, яким було виконано УУА (уретроуретроанастомоз), БПУ (букальну пластику уретри) або ПШФЛ (пластику шкірно-фасціальним лоскутом).
Дизайн дослідження передбачав виконання декількох взаємопов’язаних за суттю послідовних етапів. Ретроспективна складова включала: порівняльний аналіз результатів УУА, БПУ, ПШФЛ за період з 2005 по 2024 рр.. Проспективна складова включала: розробку модифікації фіксації букального лоскуту при уретропластиці із доведенням її ефективності.
Було сформовано 9 груп спостереження. Перша група (n=69) представлена хворими, які були прооперовані у клініці в об’ємі УУА з 2005 по 2021 рр.; друга група (n=89) – БПУ за той же період; третя група (n=16) – ПШФЛ з 2005 по 2021 рр. До четвертої групи (n=108) увійшли пацієнти після уретропластик в той самий період (2005-2021 рр.) і у них в післяопераційному періоді були ускладнення за класифікацією Clavien-Dindo 0-І класу, п’ята група (n=36) включала пацієнтів з п/о ускладненнями ІІ-ІІІа класу за Clavien-Dindo; шоста група (n=30) з п/о ускладненнями за класифікацією Clavien-Dindo ІІІb-ІV класу. До групи сім (n=49) увійшли пацієнти, яким уретропластику виконали у роки впровадження (2005-2014 рр.); тоді як до восьмої групи (n=125) – в період їх становлення (2014-2021 рр.). Дев'яту групу склали хворі зі стриктурами уретри, у яких при проведенні букальної пластики уретри використовували модифікований спосіб фіксації букального лоскуту.
Суть запропонованої модифікації фіксації букального лоскуту в наступному. Після висічення букального лоскуту його готували до фіксації у зоні стриктури. Одночасно із цим з Surgecell fibrillar розміром 2,5х5,1 см або 5,1х10,2 см, в залежності від розміру СУ, вирізали подібний за формою, але більшим за розміром, від букального лоскуту, по 0,5 мм з усіх боків, шматок. В середині проводили висічення овальної форми, і так формували кільце із Surgecell. Surgecell, підготовлений по розмірам, з’єднували з букальним лоскутом та переміщали у ділянку дефекту уретри. Спочатку сформований лоскут фіксували на 12 та 6 годин умовного циферблату до країв нормальної уретри вузловими швами вікрил 4/0.
На І фазі ретроспективного етапу після вивчення та аналізу результатів УУА, БПУ та ПШФЛ (1, 2 і 3 груп, відповідно) визначено, що наявна достовірна різниця у локалізації (р=0,0001), етіології (р=0,0001) та середній довжині СУ (р=0,0001) при міжгруповому порівнянні.
При порівнянні сформованих груп по післяопераційним ускладненням виявлено, що ускладнення ІІ-ІІІа класу за Clavien-Dindo виникають достовірно частіше у пацієнтів після БПУ, а ускладнення ІІІb-ІV класу виникають достовірно частіше у пацієнтів після ПШФЛ (Р(5-6)=0,026).
На ІІ фазі ретроспективного етапу вивчено результати уретропластик у випадках їх виконання в період впровадження та становлення, тобто у 6 та 7 групах спостереження.
Наступний етап виконання роботи складався із проспективної фази і був присвячений розробці модифікації фіксації букального лоскуту при уретропластиці та оцінці її результатів в клінічній практиці.
На завершальному етапі проведено прогностичну оцінку клінічних параметрів пацієнтів без та з ранніми чи віддаленими післяопераційними ускладненнями з метою виявлення вірогідних факторів ризику їх розвитку.
Наукова новизна дослідження полягає у обґрунтуванні та запропонуванні модифікації хірургічної тактики при фіксації пластичного матеріалу для відновлення уретри, яка забезпечує герметичність (щільність) стикування слизових, зменшує ризик виникнення гематоми й відшарування лоскуту, не підвищує ризики виникнення післяопераційних ускладнень.
Визначені ключові складові хірургічної тактики, що сприяють кращій фіксації пластичного матеріалу при проведенні уретропластики.
Вперше виділені фактори ризику виникнення різних класів післяопераційних ускладнень при проведенні уретропластики, а саме – локалізація СУ у пенільному та бульбарному відділах, тривалість захворювання, бал складності СУ, вид виконаної уретропластики.
Подальшого розвитку набуло вивчення результатів різних видів відкритих уретропластик у пацієнтів зі СУ, виявлено їх особливості в залежності від різновиду проведеної операції та висвітлено проблемні питання щодо забезпечення високого рівня відповідної спеціалізованої допомоги пацієнтам.
Ключові слова: сеча, неонкологічні урологічні захворювання, уретропластика, уретра, фактори ризику, прогностичні фактори, якість життя, стратифікація ризику, простатектомія, програма, fast-track surgery.
