У дисертації висвітлено конструктивні питання застосування лапароскопічного методу при гострому калькульозному холециститі на фоні COVID-19-асоційованої інфекції та запропоновано способи попередження розвитку передбачуваних ускладнень у періопераційному періоді. Проаналізовано порівняльну динаміку біохімічних показників крові при використанні карбоксиперитонеуму та лапароліфтингу для створення робочого простору у пацієнтів з респіраторними проявами COVID-19 інфекції. Розроблений персоніфікований підхід до вибору методу лікування пацієнтів з хірургічною патологією передбачає наступний алгоритм прогнозування:
- встановлення діагнозу на основі клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження;
- формування показань до оперативного лікування;
- оцінка тяжкості стану пацієнта по SAPS II;
- вибір методу оперативного втручання (застосування карбоксиперитонеуму або лапароліфтингу);
- заходи щодо зниження частоти післяопераційних ускладнень та летальності.
Доведено, що у пацієнтів з COVID-19 інфекцією виражена схильність до тромбоутворення та розвитку коагулопатії, що слід враховувати під час підготовки до екстреного хірургічного втручання. Це тромбоз брижових артерій, тромбоз артерій нижніх кінцівок, періанальний венозний тромбоз, тромбофлебіт. Показано, що в період пандемії кількість пацієнтів з тяжким анестезіологічним ризиком була достовірно більшою. У пацієнтів періоду пандемії перед операцією відзначено достовірне зниження сатурації кисню в крові, підвищення фібриногену і протромбінового індексу, що свідчить про підвищення схильності до тромбоутворення та розвитку коагулопатії.
У пацієнтів із COVID-19 респіраторною інфекцією перед операцією було підвищення креатиніну, що свідчить про напругу функції нирок внаслідок прямих вірусних цитопатичних ефектів на нирковий епітелій. Доведено, що в результаті ендовідеолапароскопічної холецистектомії з розробленим пристроєм для лапароліфтингу у пацієнтів з COVID-19
респіраторною інфекцією термін стаціонарного лікування був достовірно меншим, ускладнення зустрічалися значно рідше. Показано, що у пацієнтів з COVID-19 респіраторною інфекцією під час холецистектомії за допомогою розробленого пристрою для лапароліфтингу напруга показників гемодинаміки була значно меншою порівняно з
показниками у пацієнтів із газовою інсуфляцією. Набула подальшого розвитку розробка підходів щодо профілактики порушень дихальної системи у хворих з COVID-19 респіраторною інфекцією після лапароскопічної холецистектомії шляхом лапароліфтингової технології, створення робочого маніпулятивного простору під час її виконання. Доведено, що у пацієнтів з COVID-19 інфекцією в період проведення холецистектомії за допомогою розробленого пристрою для лапароліфтингу зниження сатурації SpO2 було значно меншим, ніж у пацієнтів, яким лапароскопічна холецистектомія проводилася за допомогою карбоксиперитонеуму, а показник пікового тиску у дихальних шляхах при лапароліфтингу був достовірно меншим. Доведено, що в хірургічній практиці холецистектомій у пацієнтів з COVID-19 застосування механічного розширювача черевної порожнини (лапароліфтингу) показало значну перевагу перед карбоксиперитонеумом, дозволило знизити періопераційні ускладнення з боку легень, запобігти розвитку гіпоксемії, розширити показання для проведення холецистектомій лапароскопічним методом у пацієнтів із респіраторними розладами. Провідні наукові положення дисертаційної роботи адаптовано для впровадження та застосування в реальних умовах широкої мережі закладів практичної охорони здоров’я.
Ключові слова: калькульозний холецистит, COVID-19-інфекція, лапароліфтинг, лапароскопічна холецистектомія, киснева терапія, тромбоз, коагулопатії, кишкова непрохідність, травма живота, програмована лапароскопія, мініінвазивні хірургічні втручання, антибіотик терапія, передопераційний період, післяопераційний період, жовчнокам'яна хвороба.
