Дисертація є комплексним дослідженням правового забезпечення
дохідної частини місцевих бюджетів в умовах децентралізації влади в
Україні.
У дисертації досліджено особливості фінансово-правової природи
місцевих бюджетів з огляду на різні аспекти змістовного тлумачення поняття
місцеві бюджети, розроблені у науці фінансового права. Виявлено підходи до
розуміння понять «місцевий бюджет» та «бюджет місцевого
самоврядування» та обґрунтовано потребу у вдосконаленні українського
законодавства у частині їх розмежування шляхом закріплення у бюджетному
законодавстві та законодавстві про місцеве самоврядування єдиних підходів
до тлумачення зазначених понять.
З’ясовано, що фінансово-правова природа місцевого бюджету
проявляється у тому, що місцевий бюджет є системою відносин щодо
розподілу й перерозподілу частини вартості валового продукту з метою
формування фонду фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування
для задоволення потреб місцевого населення. Місцеві бюджети забезпечують
самостійність органів місцевого самоврядування, що надає їм можливість
якомога повніше задовольняти потреби мешканців громад.
У ході дослідження виявлено, що в процесі становлення і розвитку
бюджетної системи України правове регулювання дохідної частини місцевих
бюджетів зазнавало постійних змін. На даний час в Україні реформування
бюджетних відносин відбувається у напрямку забезпечення бюджетної
автономії та фінансової самостійності місцевих бюджетів. Зміцнення
дохідної бази місцевих бюджетів та розвиток їх самостійності здійснюється
шляхом досягнення збалансованості між бюджетами по вертикалі та
вирівнювання місцевих бюджетів по горизонталі.
Розширення фінансової самостійності органів місцевого
самоврядування, за рахунок зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів
активізувалось із проведенням реформи децентралізації влади, і у зв’язку із
внесенням низки змін до бюджетного та податкового законодавства України
було розширено склад доходів місцевих бюджетів.
Місцеві бюджети є вагомою складовою бюджетної системи країни,
тому зміна умов їх формування та виконання може суттєво позначитися на
збалансованості національної бюджетної системи, фінансовій безпеці країни
загалом. Роль місцевих бюджетів можна визначати шляхом вирахування
частки доходів та видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України,
оцінюючи таким чином участь місцевого самоврядування у розв’язанні
нагальних проблем соціально-економічного розвитку країни та окремих
громад, певну обмеженість функцій центральних органів влади. Дана частка
є загальним показником, має відображати рівень фінансової незалежності
органів місцевого самоврядування і давати змогу оцінити ступінь розвитку
місцевих бюджетів.
Вітчизняне законодавство про місцеві бюджети в своєму розвитку
пройшло ряд етапів, які мають свої особливості, які визначаються характером
розвитку українського суспільства. У дисертації розглянуто та
охарактеризовано основні етапи розвитку законодавства України про місцеві
бюджети. З часу проголошення незалежності України на основі
періодичності оновлення базового спеціального бюджетного закону можна
виокремити чотири відносно самостійні етапи розвитку законодавства про
місцеві бюджети. Перший етап характеризується створенням законодавчого
підґрунтя для регулювання бюджетних відносин на території незалежної
держави – України, поступовий відхід від підходів, що
домінували у радянському бюджетному законодавстві. Таким чином, даний
етап можна назвати підготовчим, оскільки з одного боку його здобутком
стало прийняття низки законодавчих актів, які не існували до цього часу на
території України як самостійної держави. З іншого боку, окремі закони, які
діяли у радянські часи, були прийняті у нових редакціях, і продовжували
діяти на території незалежної України. Аналіз законодавства щодо другого
етапу, пов’язаного з розвитком системи місцевих бюджетів, свідчить про
збереження у ньому централізації повноважень у питаннях розподілу
бюджетних коштів, залежність бюджетів нижчого рівня від бюджетів вищого
рівня та відсутність фінансової автономії і самостійності органів місцевого
самоврядування. Третій етап пов’язаний із комплексним оновленням
бюджетного та податкового законодавства шляхом прийняття відповідних
кодифікованих актів. Такі зміни стосувалися не тільки джерел доходів
місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів
міжбюджетних трансфертів, а й розширення переліку джерел формування
бюджету розвитку місцевих бюджетів за рахунок чого планувалося
збільшити обсяг власних доходів місцевих бюджетів. Четвертий етап – за
своїм змістом і спрямуванням являє собою етап проведення реформ, зокрема,
в частині децентралізації влади та фінансової децентралізації.
