У дисертації розглянуто та вирішено наукове завдання, що полягає у з’ясуванні впливу паклітаксел-, стрептозоцин-, етанол-індукованої нейропатії на розвиток патологічних змін у великих слинних залозах тварин та обґрунтування експериментальної корекції шляхом застосування комплексу кокарбоксилази, нікотинаміду, ціанокобаламіну та АТФ.
Вперше встановлено, що за умов введення паклітакселу, стрептозоцину та тривалої алкоголізації щурів пригнічується амілолітична активність підщелепних та під'язикових слинних залоз у 1,63 раза (Р<0,05), у 1,92 раза (Р<0,05), у 1,7 раза (Р<0,05) відповідно порівняно з інтактними тваринами, що свідчить про зменшення білоксинтетичної функції та/або конформацію ензима за рахунок активації оксидативного стресу під впливом високореакційноздатних вільних радикалів, активних форм кисню, що викликає окисну модифікацію протеїнів. Баланс про- та антиоксидантної системи великих слинних залоз тварин за умов розвитку паклітаксел-індукованої нейропатії має декомпенсаторний характер, про що свідчить зростання ТБК-активних продуктів у 2,26 раза (Р<0,05), ОМБ – у 1,35 раза (Р<0,05) на тлі вірогідного зменшення активності каталази. За умов діабетичної нейропатії баланс про- та антиоксидантної системи великих слинних залоз тварин має компенсаторний характер, про що свідчить відсутність статистично значущих змін вмісту ОМБ на тлі вірогідного зростання каталази. Максимальний розвиток карбонільно-оксидативного стресу у підщелепних та під'язикових слинних залозах тварин спостерігали за умов алкогольної нейропатії у порівняні із стрептозоцин- та паклітаксел-індукованою нейропатіями. У великих слинних залозах за умов тривалої алкоголізації тварин відмічено зростання ТБК-активних продуктів у 1,4 раза (Р<0,05), ОМБ – у 3,5 раза (Р<0,05) порівняно з контролем. Введення стрептозоцину та паклітакселу у великих слинних залозах тварин викликало зміни протеїназно-інгібіторного потенціалу за компенсаторним типом (антитриптична активність зростала у 2,75 рази
(Р<0,05) та у 1,71 рази (Р<0,05) відповідно порівняно з цими показниками у інтактних тварин на тлі статистично недостовірних змін загальної протеолітичної активності).
Стрептозоцин-індукована діабетична нейропатія призводить до змін паренхіматозних компонентів у часточках піднижньощелепних слинних залоз щурів, що проявлялось дистрофічними і деструктивними змінами епітеліоцитів кінцевих відділів і проток та перфузії крові у судинах гемомікроциркуляторного русла. Комплекс кокарбоксилази, нікотинаміду, ціанокобаламіну та АТФ запобігає порушенню нервової провідності за умов введення паклітакселу, стрептозоцину та етанолу, про що свідчить вірогідне зменшення порогу больової чутливості на 28,75% (Р<0,05), 109,2% (Р<0,05), 54,7% (Р<0,05) відповідно. Введення комплексу кокарбоксилази, нікотинаміду, ціанокобаламіну та АТФ за умов стрептозоцин-, паклітаксел-індукованої нейропатії запобігає розвитку оксидативного стресу, про що свідчить вірогідне зменшення вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів: дієнових кон’югатів у 1,54 і 1,95 раза (Р<0,05), ТБК-активних продуктів – у 1,8 і 2,23 раза (Р<0,05) та основ Шиффа – у 2 і 2,83 раза (Р<0,05) відповідно у сироватці крові на тлі нормалізації антиоксидантного захисту. Метаболічна корекція експериментальної паклітаксел-, стрептозоцин- та етанол-індукованої нейропатії шляхом використання комплексу нейротропних вітамінів тіамінпірофосфату, нікотинаміду, ціанокобаламіну і АТФ протягом 9 днів відновлювала білоксинтетичну функцію великих слинних залоз щурів, пригнічувала оксидативний стрес та нормалізувала протеїназно-інгібіторний баланс. Вищевказане підтверджує практичне значення результатів цього дослідження, а саме попередження розвитку патологічних змін у слинних залозах за умов ускладнення цукрового діабету, хіміотерапії онкологічних хворих та алкогольної хвороби.
Ключові слова: слинні залози, нейропатія, стрептозоцин, паклітаксел, етанол, оксидативний стрес, активні форми кисню, перекисне окиснення ліпідів, токсичність, вітаміни, тіамін, ціанокобаламін, хіміотерапія, антиоксидантний захист, щури.
