Дисертацію присвячено формулюванню концепції вини платника податків у податково-правовому регулюванні. За результатами наукового пошуку сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, котрі спрямовані на вирішення завдань дисертаційного дослідження, а отже і досягнення його мети.
В дисертаційному дослідженні окреслені результати аналізу процесу формування та розвитку правового регулювання юридичної відповідальності за ухилення від сплати податків вказують на притаманному радянській моделі державно-примусовому спрямуванні впливу на платника податків з метою забезпечення так званого «загального суспільного блага» шляхом стягнення сум податків і зборів, як наслідку здійснення таким платником господарської діяльності. Характерними засобами виконання податкового обов’язку, враховуючи наслідки адміністративно-командної системи регулювання економічних відносин – залишкове одержавлення суб’єктів господарювання, виступали задекларовані в Конституції України (частина 22 статті 92) види юридичної відповідальності (кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна).
Констатується, що вина виступала суб’єктивною характеристикою діяння за яке передбачався відповідний вид відповідальність та виражалася у формі умислу чи необережності. Притягнення платника податків (посадової особи організації незалежно від форми власності або фізичної особи) до відповідальності здійснювалося у межах відповідного провадження (кримінального, адміністративного, дисциплінарного) і передбачало попереднє проведення процедур податкового контролю, у результаті чого формувалася недоїмка, розмір якої брався до уваги під час кваліфікації діяння, зокрема при визначенні збитків державі у вигляді не сплачених сум податкових зобов’язань. Наявність у законодавстві права платника податків уточнити суми податкового зобов’язання призвів до необхідності доведення лише умисної форми вини такого платника.
В дисертації зауважується, що складність правозастосування та усвідомлення доцільності компенсаційного характеру призвело до того, що окремі види юридичної відповідальності (дисциплінарна, адміністративна, кримінальна) застосовувалася до посадової особи та/чи фізичної особи учасника податкових правовідносин, а штрафні фінансові санкції (штрафи) та окремі види стягнень, віднесені до цивільної відповідальності (пеня), – до юридичних осіб чи до фізичних осіб, котрі прирівнювалися до юридичних осіб. Наведене обумовило формування самостійного виду відповідальності платника податків – фінансової. Названий вид відповідальності дав змогу контролюючим органам у сфері оподаткування здійснювати вплив одночасно на колективних та індивідуальних платників податків. Разом із тим, фінансова відповідальність довгий час ідентифікувався як захід виконання податкового обов’язку, з огляду на відсутність складів відповідних правопорушень, а відтак і суб’єктивної характеристики (вини).
Дисертанткою окреслено формування концепції вини у податково-правовому регулюванні крізь призму розвитку інституту податкових правопорушень та відповідальності за них. Обґрунтовано, що підставою для формування «концепції вини у податково-правовому регулюванні», зважаючи на природу фінансових (податкових) правовідносин, стало: – формування податкового правопорушення в Податковому кодексі України; – підстав притягнення платника податків до фінансової відповідальності за податкові правопорушення; – відповідних складів податкових правопорушень; – формуванням компенсаційної функції фінансової відповідальності, що опосередковує відмежування від інших видів юридичної відповідальності; – необхідності відмежування пені та штрафних фінансових санкцій за податкові правопорушення у межах категорії податковий борг та інших забезпечувальних заходів, зокрема й не пов’язаних із відповідальністю платника податків; – наявності спеціального суб’єкта податкового правопорушення – платника податків незалежно від виду (індивідуального чи колективного); – підвищення ефективності виконання податкового обов’язку з урахуванням принципів належної обачливості при здійсненні господарської діяльності; – особливістю процедури притягнення до фінансової відповідальності, зокрема формування гарантій законності застосування до платника податків стягнень у вигляді штрафних фінансових санкцій; – досягнення єдності правозастосовної практики контролюючих органів у сфері оподаткування та судів.
Враховуючи досягнення вітчизняної юридичної науки, в дисертації окреслена проблематика, що стосується податкових правовідносин, оскільки більшість досліджень, присвячених фінансовій відповідальності не враховують співвідношення понять «податковий борг» та «податкове правопорушення».
Ключові слова: вина, податкове правопорушення, фінансова відповідальність, платник податків, податкові відносини, контролюючі органи у сфері оподаткування, податкове законодавство України, суб’єкт контролю, податкове законодавство зарубіжних країн, психологічна концепція вини платника податків, інститут винності, Королівство Іспанія.
