У роботі здійснено комплексний аналіз впливу медіа-ресурсів у політико-комунікативному вимірі.
Наукова новизна та теоретична значущість наукової праці, полягають у тому, що:
уперше:
1) запропонована авторська політологічна конотація концепту «медіа-ресурс». Його пропонується розглядати не лише як засіб масової інформації (організаційно-структурна компонента), використовуваний для здійснення різноманітних процедур з інформацією (трансляція, зберігання, поширення). У політологічному ракурсі до цієї категорії варто включити або враховувати одночасно похідно-функціональну компоненту, а саме той політичний ефект, котрий викликається формально-змістовими характеристиками (або дискурсивним наповненням) кінцевого результату вищеозначених процедур, що сам по собі, у відриві від політичного контексту, визначається як «медіапродукт»;
2) обґрунтовано робочу схему трансформації медіаресурсів у політичному процесі («медіа-ресурс—медіапродукт—медіа-ресурс»), а саме виборчих президентських кампаній: медіа-ресурс, як структура, що включає в себе матеріальні та нематеріальні активи, створює медіапродукт з метою подальшого його використання для медійного впливу. В момент початку такого застосування медіапродукт де-факто перетворюється на медіа-ресурс, позаяк стає засобом здійснення політичного / пропагандистського ефекту, що доводить кейс серіалу «Слуга народу»;
уточнено:
1) твердження стосовно значущості взаємозв’язку між інститутом президентства та інститутом президентських виборів, який обумовлюється сутнісними характеристиками форм президентського правління, а саме широтою президентських повноважень та особливостями суспільно-політичних традицій;
2) аргументи щодо впливу фактору комунікації у виборчих президентських кампаніях, який забезпечується визначеною моделлю комунікації. У «лінійній» моделі реалізується односторонній зв’язок політичного адресанта з реципієнтом/-ами, що характеризує відчужено-формальне ставлення першого до своєї аудиторії та підкреслює квазі-авторитарний стиль взаємодії. «Інтерактивна» модель комунікації передбачає не лише передачу повідомлень від відправника до одержувача, але й зворотній зв’язок, що символізує демократичну конотацію комунікації. «Транзакційна» модель характеризує комунікацію у вигляді двонаправленого процесу одноразового відправлення і отримання інформації комунікаторами, що характеризує «медіанну», помірковану позицію відносно двох попередніх;
3) положення щодо специфіки використання медіа-ресурсів у порівняльному аналізі виборчих президентських кампаній у США та Україні, яка проявляється у створенні медіапродукту відповідного змісту, котрий корелює із запитами та традиціями суспільства;
одержали подальший розвиток:
1) аргументи щодо розуміння раціонального застосування медіа-ресурсу зокрема, серіалу, як розвитку процесу демократизації політичних комунікацій в сучасних суспільствах за умов активного формування громадянського суспільства;
2) твердження стосовно перетворення шоу-бізнесу на потужний політичний ресурс у контексті забезпечення виборчих президентських кампаній.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів дисертації в прикладних, навчальних та наукових цілях. Прикладне значення роботи для України обумовлене необхідністю пошуків шляхів адекватного реагування на нові загрози та ризики, що продукуються за сучасних умов розвитку суспільства, що трансформується. Процес нормалізації розвитку таких загроз та ризиків пов'язаний зі структурної трансформації державних інститутів, що повинна бути усвідомлена та конструктивно скерована для забезпечення життєздатності нашої країни в нових умовах світової політики.
Результати дослідження можуть бути використані в розробці концептуальних документів з питань виборчого процесу, державного будівництва, розробки шляхів реформування виборчого законодавства.
Матеріали й висновки дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці навчальних курсів та спецкурсів для студентів спеціальностей «Політологія», «Міжнародні відносини», «Державне управління» та курсантів вищих військових навчальних закладів.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені у освітній процес факультету соціальних і поведінкових наук Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди зокрема, при викладанні курсів «Прикладна політологія», «Політичний консалтинг», «Методологія політичних і соціологічних досліджень».
У дисертаційному дослідженні розглянута актуальна для української політичної науки проблематика застосування медіа-ресурсів у політичному процесі.
Встановлено, що інституціональний аналіз політичного інституту президенства в сучасних соціально-економічних умовах дозволяє виділити основні принципи його функціонування. Аналіз стану політичної системи на початку ХХІ століття свідчить, що в умовах суспільства споживання економічні принципи проникають у політичні інститути та щільно впливають на структуру прийняття рішень усередині владних структур.
