Дисертаційна робота є першим в українському літературознавстві комплексним дослідженням поетики ідентичності в творчості Філіпа Майкла Ондатже. Мета дослідження полягала у з’ясуванні своєрідності реалізації концепту «ідентичність» у романній творчості письменника, а також в аналізі поетологічних особливостей його творів. Актуальність дослідження зумовлена тим фактом, що творчість М. Ондатже всебічно репрезентує складні взаємозв’язки колоніального минулого, мультикультурних тенденцій кінця ХХ століття та транскультурних процесів сучасності. Значущість цієї роботи визначена можливістю глибшого літературознавчого дослідження специфіки особистої та колективної ідентичності в сучасному мультикультурному світі. Відтак у дисертації було систематизовано уявлення про поняття «ідентичність» у гуманітарних науках ХХ – перших десятиліть ХХІ століття, а також виокремлено та охарактеризовано різновиди ідентичності. З’ясовано, що художня концепція ідентичності в творчості М. Ондатже відповідає теорії психосоціального розвитку особистості Е. Еріксона, ідеям Г. Бгабги про гібридну ідентичність, а також класифікації функцій гетеротопного простору М. Фуко. Підтверджено також продуктивність для аналізу творів письменника концептуалізації наративної ідентичності П. Рікера, теорії травми і пам’яті Д. Ла Капри і К. Карут, принципів інтертекстуальності, гібридизації літературних форм і нелінійності наративних структур, розроблених у постмодерністському літературознавстві. Вибір романів 1980 – 2010-х років «У колі сім’ї» (1982), «У шкірі лева» (1987), «Англійський пацієнт» (1996), «Привид Аніл» (2000) і «Кішкин стіл» (2011) дав змогу простежити еволюцію естетичних та літературних поглядів письменника і підтвердив, що поняття «гібридність» посідає одне з центральних місць в поетиці творів М. Ондатже, що відповідає найвищим досягненням літератури сучасної мультикультурної Канади. У межах системного дослідження ідентичності автора було проаналізовано літературні інтерв’ю М. Ондатже, які відкривають доступ до його автобіографічної пам’яті. Асоціація письменника себе з Канадою і канадською літературою поряд з визнанням впливу шрі-ланкійської культури визначають письменницьку гібридну ідентичність М. Ондатже. Специфіку ідентичності автора було розглянуто в романах «У колі сім’ї» і «Кішкин стіл», в яких актуалізуються елементи автобіографії і мемуарної літератури. Роман «У колі сім’ї» визначено як постмодерністський мемуарний роман, якому властиві жанровий синкретизм, інтертекстуальність та застосування іронічного модусу та інших форм комічного. В романі «Кішкин стіл» детально реконструйований кризовий і травматичний епізод з життя центральних персонажів-підлітків, а також поєднання автобіографічного досвіду автора і мотиву міжконтинентальної подорожі. Було досліджено постколоніальні, мультикультурні/транскультурні та постмодерністські особливості романної творчості М. Ондатже. Також було проаналізовано художню репрезентацію пошуку людиною свого «Я» у гетеротопних просторах постапокаліптичного світу, діаспорних топосах та через травматичний досвід. Твори М. Ондатже відрізняє складна просторова динаміка, яка дає змогу встановити, як М. Ондатже конструює ідентичність персонажів і нараторів у своїх творах. У постколоніальному романі «У шкірі лева» М. Ондатже демонструє людську адаптивність до різних культур і просторів. Показано, що діаспора, подібно до будь-якої гетеротопії, створює реальний простір, у якому взаємодіють елементи різних культур, формуючи специфічний різновид діаспорної ідентичності. У романі М. Ондатже «Англійський пацієнт» гетеротопний простір вілли, що була зруйнована бомбардуванням, зображений з утопічними рисами «іншої», безпечної реальності, відмінної від постапокаліптичного світу. Постапокаліптика, не зважаючи на свою недовгу історію, стала самостійним художнім феноменом, основний мотив якого – світ після глобальної катастрофи – відображає постмодерністське світовідчуття «кінця історії». У творі розкрито фізичні, моральні та духовні труднощі виживання персонажів під час та після Другої світової війни. У романі «Привид Аніл» простір відтворює постколоніальну травму: змінена війною та насильством місцевість стає гетеротопною, що деформує традиційне уявлення про мирний світ. Нелінійний сюжет транслює складні пошуки ідентичності та втрачених сімейних зв’язків, що відбуваються як у минулому, так і у теперішньому часі. Фрагментарний виклад сюжету відповідає фрагментарній природі травми, оскільки минулий травматичний досвід має далекосяжні наслідки в сьогоденні та майбутньому. Підсумовано, що романи М. Ондатже пропонують унікальну лінзу, через яку можна дослідити та поглибити розуміння різновидів ідентичності, що формуються в глобальному, динамічному, мультикультурному світі і складають одну із провідних концепцій аналізу індивідуальної, соціальної та культурної сутності людини в просторі сучасних гуманітарних наук.
