Ця дисертація досліджує еволюцію практик корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у Китаї, зосереджуючи увагу на стратегічних впливах, структурах корпоративного управління та механізмах звітності. У міру стрімкого зростання економіки Китаю за останні два десятиліття, від підприємств очікується посилена увага до соціальних та екологічних обов'язків. Розвиток економіки Китаю приніс значні соціальні вигоди, але також спричинив низку викликів, серед яких екологічне забруднення, виробничі аварії та зниження якості продукції. Ці питання підкреслюють потребу в прийнятті китайськими компаніями практик КСВ, що сприяють прозорості, формують довіру та підтримують стійке зростання.
Це дослідження систематично вивчає розвиток КСВ у культурному, нормативному та політичному контексті Китаю, де державна політика та соціокультурні цінності відіграють важливу роль у формуванні корпоративної поведінки. Дисертація досліджує КСВ через інтегрований підхід, який об’єднує комплаєнс-орієнтований, зацікавлений у стейкхолдерах, стратегічний та культурно вбудований підходи, прагнучи виявити, як китайські компанії узгоджують свої ініціативи КСВ із національними пріоритетами та глобальними стандартами.
Дослідження заглиблюється у вплив політичних зв’язків на практики КСВ, виділяючи два типи політичних зв'язків - матеріальні та символічні. Встановлено, що матеріальні зв’язки підтримують підхід до КСВ, орієнтований на корпоративне управління, тісно пов’язаний із нормативними стандартами та громадською відповідальністю. Навпаки, символічні зв’язки забезпечують репутаційні переваги, дозволяючи компаніям вибірково залучатися до КСВ-діяльності, керуючись стратегічними міркуваннями щодо іміджу. Це розмежування сприяє кращому розумінню КСВ у Китаї, де політичні зв'язки є унікальною складовою бізнес-середовища.
Корпоративне управління є також ключовою темою дослідження, зокрема те, як характеристики ради директорів, такі як незалежність, різноманітність та розмір ради директорів, подвійна роль генерального директора та наявність спеціалізованих комітетів ради директорів, впливають на роз’єднання у КСВ. У цьому дослідженні аналізуються окремі елементи корпоративного управління, виявляючи, що хоча такі фактори, як незалежність ради та різноманітність, посилюють узгодженість КСВ через посилений нагляд, інші, як подвійна роль генерального директора, можуть становити ризик, консолідуючи владу та потенційно призводячи до невідповідностей між задекларованими цілями КСВ і реальними практиками. Такий нюансований підхід надає глибшого розуміння того, як структури управління можуть як підтримувати, так і перешкоджати ефективній реалізації КСВ у китайських підприємствах.
Іншим ключовим аспектом є зв'язок між якістю КСВ та вартістю боргового капіталу. Досліджуючи роль характеристик керівників, особливо фінансової експертизи генерального директора, робота вказує, що високоякісна звітність з КСВ може зміцнювати довіру кредиторів, знижуючи сприйняті ризики та, зрештою, вартість боргу. Водночас встановлено, що генеральні директори з поглибленими фінансовими знаннями можуть парадоксально підвищувати витрати на борг через схильність до агресивніших фінансових стратегій. Це відкриття сприяє ширшому розумінню того, як характеристики лідерства впливають на результати КСВ та умови фінансування, особливо в умовах, коли практики КСВ ретельно перевіряються зацікавленими сторонами.
Дослідження також розглядає взаємодію між відданістю КСВ, ефективністю внутрішнього контролю та різноманітністю гендерного складу ради директорів у Китаї. Всупереч очікуванням, встановлено, що представництво жінок у раді директорів не завжди підвищує ефективність внутрішнього контролю в компаніях з високим рівнем КСВ у Китаї, що свідчить про те, що вплив гендерної різноманітності ради директорів на КСВ та корпоративне управління може бути зумовлений місцевими культурними та інституційними факторами. Цей аналіз збагачує дискурс про КСВ, надаючи уявлення про те, як культурні та інституційні особливості впливають на практики прозорості та відповідальності в китайських компаніях.
Загалом, дисертація спрямована на розвиток надійної структури КСВ, яка збалансовує нормативну відповідність, очікування стейкхолдерів і стале зростання. Ця робота сприяє науковому дискурсу щодо практик КСВ, надаючи емпірично обґрунтований аналіз того, як атрибути корпоративного управління, політичні зв’язки та культурні фактори формують залучення до КСВ у Китаї. Розмежування різних типів політичного та управлінського впливу та вивчення їхнього специфічного впливу на узгодженість та відповідальність у КСВ надає уточнену перспективу, що розширює розуміння динаміки КСВ на ринках, що розвиваються. Цей підхід дозволяє глибше врахувати роль КСВ у балансуванні нормативних вимог та інтересів стейкхолдерів, особливо в соціально-політичних контекстах, відмінних від західних.
