Дисертаційне дослідження зосереджено на вивченні комплексу факторів, що впливають на ризик суїцидальної поведінки, та на комплексному теоретико-емпіричному аналізі впливу алекситимії на ймовірність виникнення суїцидальної поведінки у пацієнтів із депресивними розладами.
У роботі проведено теоретичне узагальнення психологічних аспектів концепції алекситимії. Подано визначення алекситимії, відповідно до якого цей феномен походить з галузі психосоматики та характеризується як нездатність розпізнавати і вербально описувати власні емоційні стани.
Погіршення епідеміологічної ситуації із самогубствами залишається однією з ключових проблем клінічної та профілактичної клінічної психології та психіатрії, а також галузі ментального здоров’я загалом.
На основі аналізу наявних досліджень та власних наукових пошуків встановлено, що високий рівень алекситимії та наявність агресивних тенденцій у пацієнтів ускладнює контроль емоцій, що можуть характеризуватися інтенсивністю та деструктивністю. Це, у свою чергу, підвищує ризик суїцидальної поведінки, оскільки внутрішня напруга та емоційна дисрегуляція можуть призводити до деструктивних наслідків.
З огляду на потребу в удосконаленні профілактичної, діагностичної та психотерапевтичної роботи з пацієнтами, які мають підвищений рівень суїцидального ризику, було проведено всебічний аналіз наукових здобутків і сучасних тенденцій розвитку концепції алекситимії. Особлива увага зосереджена на вивченні причинно-наслідкових зв’язків між алекситимією та суїцидальною поведінкою, а також на факторах, що сприяють виникненню цього емоційного дефіциту. Результати досліджень підтверджують, що алекситимія, тобто нездатність до розпізнавання та вираження емоцій, може значно впливати на формування ризиків суїцидальної поведінки.
На основі теоретичного аналізу конкретизовано поняття алекситимії та суїцидальності, визначено їх феноменологічні характеристики та прояви. Виокремлено фактори, що характеризують суїцидальну поведінку у пацієнтів з депресивними розладами, які були враховані під час формулювання гіпотези для експериментального дослідження. У ході аналізу також були виділені прояви алекситимії та агресії як потенційні предиктори суїцидальної поведінки у пацієнтів з депресією.
Методи статистичної обробки даних дозволили визначити найбільш ефективні способи виявлення суїцидального ризику у пацієнтів з депресією.
Таким чином, врахування алекситимії як значущого чинника в профілактиці та психотерапії є необхідним елементом у роботі з пацієнтами з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Розробка та впровадження спеціалізованих підходів, що враховують цей емоційний дефіцит, можуть суттєво підвищити ефективність психотерапевтичних інтервенцій і сприяти покращенню якості життя пацієнтів.
На емпіричному етапі дисертаційного дослідження було розроблено підхід, спрямований на детальну оцінку кожної функціональної компоненти експерименту в контексті аналізу суїцидального ризику у пацієнтів з депресивними розладами.
Експериментальне дослідження було проведено на базі Комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги "ПСИХІАТРІЯ" м.Києва, з використанням експериментального плану. У дослідженні взяли участь 101 хворих.
Диференціальна діагностика суїцидального ризику серед пацієнтів з депресивними розладами здійснювалася через комплексний психодіагностичний підхід.
Підтверджено експериментальні гіпотези, суголосно яким, особи з депресивними розладами, які мають «історію суїцидальної поведінки», виявляють підвищений рівень алекситимії та порушення менталізації, що сприяє формуванню алекситимічних проявів. З’ясовано, що алекситимія значною мірою підвищує ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів із депресивними розладами, зокрема через агресивні реакції, які є одним із характерних проявів емоційного дефіциту.
Значущість дослідження підкреслюється акцентом на необхідності вдосконалення диференційної діагностики, яка дозволяє відрізнити пацієнтів з депресивним розладом, що мають підвищений ризик суїцидальної поведінки, від тих, для кого цей ризик є незначним. Вперше була запропонована узагальнена концептуальна модель послідовного зв’язку між усіма чинниками, що сприяють формуванню суїцидального ризику, а також вперше виявлено кореляційні зв’язки між алекситимією, порушеннями менталізації та імпульсивною агресією.
Подальші перспективи дослідження передбачають розробку спеціалізованих психотерапевтичних програм, побудованих на концепції розвитку менталізації, з урахуванням специфічних труднощів, пов'язаних з алекситимією, а також проявів імпульсивної, непередбачуваної агресії у пацієнтів з депресивними розладами.
Ключові слова: агресія, психодіагностика, тривога, депресивний розлад, самоактуалізація, особистість з психічною хворобою, адаптація, алекситимія в структурі концепції емоцій, суїцид, невротичний розлад, психологічний стан, корекція, фрустрація, стрес, терапія
