Дисертаційна робота присвячена комплексному аналізові дитячого народного вбрання українців як особливого етнокультурного явища, розкриттю його характерних рис і вивченню трансформаційних процесів у соціально-економічній і духовній сферах, які впродовж ХХ – першої чверті ХХІ століття вплинули на дитячу одягову культуру. Актуальність тематики обумовлена вагомою значущістю традиційного одягу, і дитячого зокрема, як виразника ідентичності й унікальності художньо-мистецької спадщини українського народу, що в умовах екзистенційних загроз сьогодення є стійким підґрунтям самобутності та цивілізаційної суб’єктності України.
Наукова новизна здійсненого дослідження полягає в тому, що в ньому вперше в українській етнології тема знайшла висвітлення у спеціальній науковій роботі, до аналізу було застосовано унікальний корпус архівних, візуальних і предметно-речових джерел, що дозволило визначити характерні особливості дитячого вбрання як особливого феномену традиційної культури й розглянути зміни, модифікації та новації народного дитячого одягу в Україні. Отримані наукові результати дозволили удосконалити методологічні засади вивчення українського вбрання, у тому числі підходи до розкриття інформаційного потенціалу зображальних і речових джерел, а також додатково аргументувати висвітлення впливу соціокультурних та економічних процесів на трансформацію народної культури. Набули подальшого розвитку питання соціалізації дитини в традиційному суспільстві та ролі народного одягу як вияву національної ідентичності.
Для різнобічного висвітлення теми народного дитячого вбрання українців було застосовано цілий комплекс наукових підходів. Зокрема розкрити поставлені дослідницькі завдання та дійти відповідних висновків допомогли методи аналізу й синтезу (для опрацювання історіографії та джерельних матеріалів), класифікації й систематизації (для визначення основних форм та особливих типів дитячого вбрання), порівняльно-історичний і хронологічний методи (для виявлення періодів розвитку дитячої одягової культури та її трансформацій), культурно-семіотичний принцип (для вивчення одягу як знакової системи), а також метод контент-аналізу (для систематизації джерельних текстів, опису ілюстративних матеріалів і речових зразків одягу).
Розглянуто зміни в дитячому одязі українців другої половини ХХ століття, характерні для соціокультурних реалій радянської доби. Увагу акцентовано на визначальних соціально-економічних перетвореннях та ідеологічних чинниках тогочасної тоталітарної держави, що спричинили трансформації сфери традиційної обрядовості та системи господарювання. З’ясовано, як на дитячій одяговій культурі позначилися руйнівні процеси 1920 х – 1930-х років (колективізація, розкуркулення, голодомор), наслідки Другої світової війни, принципи післявоєнної відбудови та промислової модернізації в СРСР. За усними свідченнями представників тогочасної доби резюмовано, що відбувався процес відходу від використання дитячого традиційного вбрання з домотканих матеріалів, поширення набули куповані матеріали та готове вбрання, хоча текстильна промисловість не задовольняла потреб у дитячому одязі, існували суттєві проблеми з фінансовою спроможністю населення. У цей період була впроваджена стандартизована шкільна форма, що позбавляла дітей будь-якої індивідуальності в зовнішньому самовираженні, повністю нівелювала регіональну специфіку дитячої одягової культури, яка ще існувала в довоєнний час. Окремим аспектом розглянуто тенденції радянської доби щодо переосмислення ролі та функцій народного вбрання, і дитячого зокрема, його спрощення та певної бутафоризації задля сценічного використання.
У висвітленні періоду кінця ХХ – початку ХХІ століття основну увагу приділено специфіці функціонування національно маркованого дитячого вбрання як фактора самоідентифікації та виразника консолідаційних процесів, притаманних сучасному українському соціуму. Побутування дитячого традиційного одягу українців у новітній час засвідчило його роль як репрезентанта тяглості та реактуалізації народних традицій, як важливого підґрунтя збереження самобутності української нації та її державності в умовах понад десятиліття триваючої російської збройної агресії проти України.
