Рак прямої кишки є актуальною проблемою у зв’язку з постійним
ростом захворюваності та високими показниками смертності. За оцінкою
Міжнародної агенції з дослідження раку ВООЗ колоректальний рак посідає
другі місця в структурі захворюваності та смертності в усьому світі. Не
винятком є Україна: за останні 15 років показник захворюваності на рак
прямої кишки зріс з 16,8 до 19,4 випадків на 100 тис., а смертність з 10,3 до
11,6 на 100 тис. населення. Незважаючи на сучасний рівень розвитку
онкологічної науки та хірургічної техніки, має місце високий ризик
виникнення неспроможності анастомозу (НА), важкого ускладнення, яке
виникає після формування колоректального анастомозу і зустрічається в
3,5-21% випадках, а пов'язана з ним післяопераційна летальність досягає
6,0-39,3%.
Робота ґрунтується на проведених дослідженнях в двох когортних
групах, ретроспективний аналіз з 2016 по 2019 рік, проспективний – з 2020
по 2022 рік. У дослідженні включено 466 хворих на рак нижньосередньоампулярного відділів прямої кишки, ІІ-ІІІ стадії, які були відібрані
за критеріями включення/не включення, виключення з 634 хворих
аналогічної патології оперованих у клініці кафедри онкології
Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика
на базі КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр» з 2016 по
2022 роки. Усі хворі приймали участь у дослідженні добровільно,
3
підписали інформовану добровільну згоду на проведення діагностики,
лікування на проведення операції та знеболення (форма № 003-6/о
затверджена Наказ МОЗ України від 08.08.2014 року № 549), а 213
пацієнтів проспективному дослідженні додатково підписали інформовану
згоду, схвалену на засіданні комісії з питань етики Національного
університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика (протокол № 14
від 07.12.2020р.).
Метою дисертаційного дослідження було покращення онкологічних
результатів лікування хворих на дистальний рак прямої кишки, шляхом
вибору способу сфінктерзберігаючого хірургічного лікування, ранньої
діагностики та профілактики неспроможності анастомозу. Відповідно до
мети пацієнти розподілені за типом сфінктерзберігаючого хірургічного
втручання на три групи: – 213 (45,71%) хворих з низькою передньою
резекцією (НПР); – 136 (29,18%) з черевно-анальною резекцією (ЧАР) і 117
(25,11%) пацієнтів з інтрасфінктерною резекцією (ІСР). Групу з 213
хворих, яким виконано НПР з накладанням первинного коло-ректального
анастомозу було розподілено на дві підгрупи: першу підгрупу – основну з
87 (40,85%) пацієнтів, яким для профілактики неспроможності анастомозу
використано запропонований спосіб трансанальної інтубації (Патент
України на винахід 126033 C2, 2022 р.), а у другу підгрупу порівняння –
126 (59,15%) хворих з накладеною дивертивною стомою.
Групи були співставними за статтю, віком, індексом маси тіла,
шкалою ECOG, нижньо – середньоампулярною локалізацією пухлини,
критеріями сTNM-рTNM (Т3–4 N0М0) (Тбудь-яке N1–2 М0) та морфологією
пухлини, що свідчило за рандомізацію.
Усім залученим хворим проведений стандартний алгоритм
діагностично-лікувальних заходів згідно (Наказ МОЗ України «Про
затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю
«онкологія» від 17.09.2007 р. № 554), також відповідає Уніфікованому
клінічному протоколу первинної та спеціалізованої медичної допомоги
4
«Рак прямої кишки» – 2024 р. та рекомендаціям NCCN Version 2022-2023.
Діагностична складова включала виконання загально-клінічних
досліджень, визначення біохімічних показників, ФГДС, ФКС з
обов’язковою біопсією, СКТ (трьох зон) органів грудної, черевної
порожнини та малого тазу, МРТ органів малого тазу, ПЕТ-КТ,
трансректальне сонографічне обстеження, визначення онкомаркерів СЕА,
СА 19-9, консультація спеціалістів з розглядом пацієнта на
мультидисциплінарному консиліумі.
На першому етапі лікування усі хворі отримали неоад’ювантну
хіміопроменеву терапію (НХПТ), що включала променеву терапію (РОД –
1,8-2,2 Гр до СОД – 45-55 Гр) з одночасним призначенням капецитабіну
825 mg/м2 двічі на добу чи інфузія 5-Fu/Lv. По завершенню опромінення
через 6 тижнів проводили рестадіювання, яке включало: клінічне
дослідження, ФКС з біопсією та МРТ органів малого тазу, визначали
ступінь регресії пухлини. Другий етап комплексного лікування –
сфінктерзберігаюче хірургічне лікування з дотриманням онкологічних
принципів виконували в термін 8-10 тижнів після завершення
опромінювання і третій етап через 3-4 тижні після хірургічного –
ад'ювантна поліхіміотерапія (АПХТ) за схемою FOLFOX-6 чи CAPEOX
впродовж 12-16 тижнів.
