У дисертації розглядаються теоретичні, методологічні та практичні аспекти державного управління у сфері охорони здоров’я військових та ветеранів Збройних Сил України, базові підходи до організації процесу медичного забезпечення з урахуванням поточної ситуації. Проаналізовано найбільші проблеми щодо якості організації охорони здоров'я. Аналіз інформації привів до розробки нових підходів щодо трансформації сфери управління, зокрема, щодо її структури, взаємозв'язки між елементами та джерелами фінансування.
Значний вплив мало дослідження українських та закордонних прикладів оптимізації медичної системи для підтримки військовослужбовців. Проаналізовано законодавчу базу щодо цього питання в Україні, яка визначає нерегульовані частини системи та зосереджує на них увагу з метою максимізації ефективності персоналу, фінансів та управління. Розглянуто соціальну складову питання та визначено проблемні аспекти функціонування системи. Документально підтверджено функції та роль системи медичної допомоги Збройних Сил України щодо реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я.
Висловлено перспективу та методологічну позицію, які сприяють комплексному розумінню процедури медичного забезпечення та його значення. Акцентовано увагу на компоненті покращення в загальній системі охорони здоров’я, що матиме більший вплив на практику застосування європейських цінностей. Розглянуто різні аспекти функціонування системи охорони здоров’я військових та ветеранів Збройних Сил України, які пов’язані із соціально-медичним простором.
Наголошено, що потенційний ринок медичної допомоги в Україні достатньо великий для оптимізації функціональної системи охорони здоров’я військових та ветеранів Збройних Сил України в контексті єдиного медичного простору для населення України.
Важливо визнати, що складність адміністрування військової системи охорони здоров’я пов’язана зі складністю процесу управління: процес охоплює кілька організаційних систем, які впливають на управління багатьма функціями в установі, ці функції також характеризується складним набором правил. Система військової медицини складається з взаємопов’язаних органів, які беруть участь у військовому управлінні, служб, що надають всебічну допомогу воїнам (силам), організацій і ресурсів, які залучаються до зміцнення фізичного та психічного здоров’я, профілактики захворювань, усунення небезпеки для фізичного та психічного здоров’я воїнів, підтримання системи охорони здоров’я.
Запропоновано теоретичний підхід до планування заходів, які б максимізували ефективність медичної системи в рамках економії ресурсів сфери охорони здоров’я України в умовах обмежених можливостей для маневру. Ефективна оптимізація планування є надзвичайно важливою для реалізації місії створення простору для надання медичних послуг ветеранам України та їхнім родинам у складних умовах сьогодення. Основною метою ефективності управління проектами є скорочення витрат, а також максимізація результату і скорочення тривалості проекту. Запропонований спосіб державного регулювання має стати послідовним та впорядкованим із застосуванням методів, прийомів та важелів для реалізації запропонованого переліку принципів державного регулювання ринку послуг та створення ефективної системи охорони здоров’я населення України. Ці принципи випливають з європейського стандарту охорони здоров’я солдатів і ветеранів, які брали участь у бойових діях. Запропонована модель матиме значний вплив на всі сфери діяльності Збройних Сил України, у тому числі потенційну роль у захисті здоров’я та самозабезпеченні цивільного населення, ці властивості в кінцевому підсумку призводять до зниження рівня захворюваності, зменшення кількості звернень за медичною допомогою та безпосередньо впливають на повернення поранених (хворих) військовослужбовців до виконання службових обов’язків.
Наукове та практичне значення отриманих результатів полягає у примноженні та модернізації знань, теоретичних підходів до обґрунтування політики щодо безпеки України в контексті покращення стану охорони здоров’я. Теоретичні аргументи, висновки та пропозиції можуть бути використані в практичній діяльності державних службовців і посадових осіб в Україні з метою підвищення ефективності публічної політики щодо створення єдиного простору охорони здоров’я в Україні.
