Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової задачі удосконалення теоретико-методичних засад управління економічними флуктуаціями під впливом монетарної політики.
На основі еволюційного аналізу поглядів на зміст поняття «економічні флуктуації» в межах основних наукових шкіл, було доведено, що зростання рівня інтеграції фінансових ринків, підвищення частоти екзогенних шоків і посилення макроекономічної волатильності супроводжуються зростанням наукового інтересу до концепції економічних флуктуацій.
Аналіз змістовно-концептуальних підходів до розуміння економічних флуктуації та особливостей їх прояву дозволив систематизувати наукові підходи до розуміння специфіки виникнення та форм прояву економічних флуктуацій за роллю грошово-кредитної політики, технологій, сукупного попиту, державних інституцій та виокремлено класичний та кейнсіанський підходи, теорію реальних бізнес-циклів, монетарний, австрійський та комплексний підходи.
Однією із характерних особливостей економічних флуктуацій визначено відсутність однозначного розуміння їх ролі в економічному розвитку країни. З одного боку, вони створюють значні виклики для забезпечення та підтримання стабільності економічної системи, спричиняючи періоди рецесії, зростання безробіття, інфляційного тиску та фінансової нестабільності, а з іншого боку, виконують функцію адаптації економічної системи до змін внутрішнього та зовнішнього середовища, сприяючи перерозподілу ресурсів, розвитку інновацій та адаптації економічної системи до нових умов.
Удосконалено критеріальну базу класифікації економічних флуктуацій за причинно-детермінованою ознакою (циклічні, сезонні, структурні), часовим горизонтом (коротко-, середньо- та довгострокові), амплітудою коливань (мікро- мезо-, та макроцикли), причинами виникнення (ендогенні та екзогенні), географічним охопленням (локальні, регіональні та глобальні), наслідками впливу (економічні імпульси, економічні шоки та комбіновані коливання).
На основі аналізу чутливості індикаторів монетарної політики до шоків економічних флуктуацій доведено суттєву залежність інструментів монетарної політики від економічної нестабільності. Найбільш чутливими до шоків ВВП та індексу споживчих витрат на одну особу визначено ставки за кредитами резидентів у національній валюті. Доведено, що збільшення участь населення в робочій силі призводить до зростання економічної активності в країні, зменшує ризик неповернення кредитів та супроводжується зниженням кредитної ставки. Підвищення індексу фондового ринку, споживчих витрат та промислового виробництва призводить до зниження кредитної ставки. Таким чином, зростання економіки, що супроводжується зростанням промислового виробництва та підвищенням споживчих витрат дозволяє банкам знижувати ставки за операціями кредитування.
Проведено порівняльний аналіз монетарних режимів в управлінні економічними флуктуаціями, визначено їх переваги і недоліки, обґрунтовано вплив на економічні флуктуації. Досліджено вплив таргетування інфляції на економічні флуктуації, визначено його переваги як базової стратегії стабілізаційної політики. Зроблено висновок про те, що таргетування інфляції сприяє зменшенню невизначеності на фінансових ринках та підвищенню довіри до монетарної політики центрального банку, дозволяє більш ефективно управляти очікуваннями економічних агентів, сприяє адаптації системи до умов різних типів економік. Досліджено вплив адаптації таргетування інфляції до умов різних типів економік (з розвинутими ринками, перехідними економіками) на його результативність та можливість інтеграції інших інструментів монетарної політики, таких як валютні інтервенції або управління відсотковими ставками.
Удосконалено інструментарій монетарного регулювання економічних флуктуацій, який передбачає врахування характеру, тривалості та типу флуктуацій. Це дозволить оптимізувати вплив монетарної політики на економічний цикл, забезпечити стійкість до сезонних коливань, своєчасно реагувати на структурні зміни та шокові флуктуації. Так, у фазах піднесення, рецесії чи депресії ключовими заходами мають бути контроль інфляції, стимулювання економічної активності або протидія дефляційним процесам шляхом регулювання процентних ставок, резервних вимог і операцій на відкритому ринку.
