Здійснено комплексний аналіз жанрово-змістових особливостей «волинського тексту» у поезії українсько-польського пограниччя Міжвоєнного двадцятиліття. Простежено розвиток його геопоетичних особливостей у волинському літературному просторі, що містить як географічні маркери, виражені в геотопосах, так і мистецькі атрибути уявного світу, який виходить за рамки щоденної реальності і охоплює міфологічні та космологічні мотиви. У цьому контексті детально розглянуто поетичне вираження культурологеми Волинь.
На фактологічному матеріалі поетичної групи «Волинь» уперше осмислено геопоетичний вимір волинської поезії Міжвоєнного двадцятиліття. Усталено термінологічну базу дослідження для увиразнення явищ культурного пограниччя, «малої вітчизни», культурологеми, «волинського тексту» тощо. Використано й систематизовано теоретично-методологічні підходи вітчизняних та зарубіжних науковців з метою виявлення особливостей українсько-польського пограниччя міжвоєнного періоду. Окреслено різницю між фронтиром, «кресами» та пограниччям і вказано на їхні спільні характеристики. Оцінено позицію сучасних літературознавців щодо методів дослідження волинського простору в українському та польському літературознавстві. Вказано на інтердисциплінарний характер таких студій. Простежено розвиток поняття «волинський текст» і здійснено його комплексну характеристику в межах літературного феномену пограниччя.
На прикладі творчості волинських поетів окреслено особливості катастрофізму як основного літературного спрямування в поезії Міжвоєнного двадцятиліття та його модифікації, залежно від індивідуального стилю кожного з досліджуваних авторів. Вказано на протяжність цієї проблематики в часовому та тематичному вимірах – від локальних до універсальних модусів.
У роботі вдалося з’ясувати, що волинська поезія міжвоєнного періоду перегукувалася з творчими надбаннями люблінських та вільнюських авангардистів, які заперечували принципи краківського авангарду і відкидали віталізм «Скамандра».
У досліджених художніх текстах виявлено зв’язок поміж поетичними та прозовими катастрофічними кодами, в основу яких покладено апокаліптичні та позаземні візії «чорного романтизму». Детально проаналізовано під цим кутом зору вірші С. Шайдака, В. Іванюка, І. Спєвака, Ю. Лободовського тощо. Вказано на суспільні мотиви, які це катастрофічне мислення та світоприйняття поглиблювали. Окрім передчуття Другої світової війни, яка наближалася, значну роль відіграло недалеке минуле, яке через воєнні дії засвідчило, що над мирним існуванням і цінностями людини тяжіють небезпеки. У цьому вбачаємо індивідуальний стиль катастрофізму.
Подібний індивідуальний підхід простежуємо у втіленні волинськими митцями принципів автентизму. У роботі проаналізовано теоретико-літературний доробок Станіслава Черніка, засновника літературного руху автентистів, та основні віхи розвитку цього напряму. Найвизначнішим представником волинських автентистів був Стефан Шайдак, який реалізував усі необхідні вимоги до автентичної поезії на міфологічному матеріалі геопоетики Волині й Полісся.
Уперше проаналізовано творчий доробок представників поетичної групи «Волинь» у культурологічному багатонаціональному розрізі пограниччя.
Спосіб волинської міфотворчості, який внесла в літературний простір Леся Українка, історична основа творів Ю.-І. Крашевського, націотворчі елементи поезії та прози таких українських митців, як Є. Маланюк, О. Ольжич, а також фольклорні матеріали, роль міжвоєнного села у формуванні мислеобразів – це ті аспекти, завдяки яким культурологема Волинь набувала характеру інтеркультурної смислової єдності.
У дослідженні простежено авторські волинські проєкти Ч. Янчарського, З. Гінчанки, З.-Я. Румеля, С. Бардчака, С. Шайдака, Ю. Лободовського, В.Іванюка, Я. Спєвака, З. Вежбицької, В. Мільчарека та В. Подмайстровича. Вказано на відмінності та спільні риси їхніх творчих концепцій.
У Висновках узагальнено культурологічні чинники розвитку міжвоєнної поезії на Волині, які складають специфіку культурологеми Волинь. Звернено увагу на геопоетичний вимір творчих манер митців, які складали поетичну парадигму «волинського тексту» міжвоєнного періоду і вплинули на подальшу долю розвитку літературного пограниччя на цих теренах. Здобуті результати сприятимуть подальшому розвитку теоретично-методологічного інструментарію з метою аналізу автентичного та катастрофічного напрямів в міжвоєнній літературі на тлі особливостей українсько-польського культурного пограниччя.
