Актуальність теми роботи зумовлена відсутністю цілісного й системного вивчення мови творів Федора Потушняка, а також потребою детального аналізу мовної особистості в українському мовознавстві. Водночас дослідницький інтерес викликає й те, що творчість Федора Потушняка охоплює першу половину ХХ століття, яке так чи так вплинуло на свідомість митця. Адже в цей складний і суперечливий період в історії української мови на Закарпатті через призму складного історичного контексту відбувався перехід від русофільства до високого українства. Саме тому важливо проаналізувати історичний контекст, а також ті підвалини, що стали основою формування світогляду та становлення мовної особистості Федора Потушняка. Вивчення мови художньої літератури шляхом дослідження мовної особистості тих українських письменників, мовотворчість яких ще не була предметом спеціального наукового розгляду, є актуальною проблемою українського мовознавства. Розгляд мовної особистості Федора Потушняка спонукає до висвітлення проблеми зв’язку між світоглядною орієнтацією і мовотворчістю автора, що відбувається в моделюванні особливого лінгвального світу, активізації мови й творення на цій основі індивідуально-стилістичних мовновиражальних засобів. Під таким кутом зору творчість Федора Потушняка ще не була предметом спеціального дослідження. Теоретичною основою дослідження слугували праці провідних українських та зарубіжних учених, у яких висвітлюються складні питання мовної особистості; взаємозв’язку мови й культури; реконструкції мовної свідомості; мовної картини світу та поетичної мовотворчості; мовно-літературного процесу ХХ ст.; звукових прийомів у поетичній мові; лексичного аналізу художнього тексту; функціювання та особливостей вживання виражальних засобів художньої мови; символізму та різні аспекти його тлумачення.
Для реалізації поставлених завдань і виконання визначеної мети дисертації застосовано комплекс методів та прийомів дослідження. Провідна роль належить загальнофілологічному методу тлумачення семантики та функцій мовних одиниць залежно від значення мовно-естетичного цілого, яке набуває в роботі нового концептуального наповнення під впливом дослідної парадигми. У теоретичній частині дисертації використано прийоми наукового аналізу, синтезу, узагальнення. Емпіричне дослідження мовного матеріалу потребувало застосування системно-описового та порівняльного методів. У дослідженні застосовано загальний метод лінгвістичного спостереження й опису мовних явищ, метод лексико-семантичного аналізу мовних одиниць, кількісний аналіз, метод виявлення словесно-образних домінант. Відібраний фактичний матеріал опрацьовано за допомогою описового методу для виокремлення нейтральної й книжної лексики, діалектизмів, епітетів, метафор, порівнянь, символів. Специфіка аналізованих мовних явищ зумовила використання комплексної методики для розкриття сутності всіх процесів у динаміці розвитку й формування мовної особистості письменника. Матеріалом дослідження слугують поетичні твори Федора Потушняка, написані автором у різний час його творчого шляху. Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній уперше здійснено комплексне дослідження мовної особистості Федора Потушняка на основі його світоглядних орієнтацій і мовотворчості;уточнено лінгвістичні інтерпретації мовної особистості в сучасній науковій парадигмі;виявлено особливості світобачення Федора Потушняка як митця слова;уведено в науковий обіг значний емпіричний матеріал із художніх творів письменника;проаналізовано мовновиражальні засоби творів Ф. Потушняка на різних мовних рівнях (звукова організація, лексична специфіка, семантика символів); окреслено лінгвопоетичні та етнокультурні аспекти семантики символів у мовотворчості письменника. Проведене в дисертації дослідження представляє загальну концепцію поетичної мовотворчості Федора Потушняка як самобутньої мовної особистості на тлі письменницьких світоглядних орієнтацій. Визначено роль і значення поетичної мовотворчості Ф. Потушняка в мовно-літературному процесі Закарпаття. Подальшого розвитку набули ідеї антропоцентризму лінгвістики (у застосуванні до авторської мовотворчості), ефективності міждисциплінарного контексту лінгвістичного дослідження, а також екстралінгвальних чинників розвитку мови, зокрема мовної особистості й поетичної мовотворчості.
Ключові слова: Федір Потушняк, виражальні засоби, діалектизми, етнокод, ментальність, метафора, міфологізм, містицизм, мовна картина світу, мовна особистість, мовотворчість, порівняння, поетичне мовлення, світоглядна орієнтація, символи.
