Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, у якій представлені результати комплексного пізнання запобігання організації або утриманню місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Сформульовано систему знань про організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних
речовин або їх аналогів як соціально-правове та кримінологічне значення.
Проаналізовано міжнародно-правові стандарти протидії наркоманії, зарубіжний досвід кримінальної заборони явища наркопритонів та запобігання даному виду протиправних діянь. Сформовано систему факторів,
що обумовлюють поширення феномену наркопритонів в Україні загалом та в умовах воєнного стану. Проведено детальне дослідження кримінологічної характеристики кримінального правопорушення, передбаченого ст. 317 КК
України та особи, яка його вчиняє. Запропоновано шляхи вдосконалення механізму запобігання організації або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних
речовин або їх аналогів.
З’ясовано поняття наркоманії та наркотизму як соціального явища, висвітлено особливості сучасного стану наркозлочинності на території України, а також місце організації або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в її структурі.
Проведено аналіз особливостей організаційно-правових основ запобігання організації або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин
або їх аналогів, розглянуто основні положення антинаркотичного національного законодавства, його систему та значення у контексті протидії феномену наркопритонів в Україні.
Визначено, що організація та утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів як різновид кримінального правопорушення є досить
поширеним явищем в Україні, посідаючи зазвичай четверте місце за поширеністю в структурі кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та
інші кримінальні. Суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ст. 317 КК України полягає у створенні сприятливих умов для вживання наркотичних, психотропних речовин, збільшенні наркозалежних
осіб в місці свого розташування, поширенні інфекційних хвороб, переважно невиліковного характеру, стають місцем скупчення осіб, схильних до неправомірного антиморального способу життя та вчиненні різних
правопорушень, в тому числі, корисливого та насильницького характеру, порушення громадського порядку.
Пропонується наркопритон трактувати як поняття, що означає приміщення, в якому вчиняються або вчинені кримінально карані дії цілеспрямованого характеру; будь-яке приміщення (житлове або нежитлове)
незалежно від форми власності та його призначення, пристосоване для споживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Доведено, що наркопритон характеризується такими основними ознаками: 1) територіальна (наркопритон розташовується в певному місці та має конкретні фізичні межі); 2) цільова (місце наркопритону використовується
для конкретної мети - протиправного споживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів); 3) функціональна (наркопритон пристосований безпосередньо для споживання (у тому числі для їх
неодноразового) наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів, що полягає у наявності пристосувань (кальян, шприци, джгути тощо) для споживання відповідних речовин, запасу речовин, найпростіших
інструментів чи обладнання для виготовлення наркотиків; 4) часова (пристосованість наркопритону до неодноразового (більш як два рази) використання приміщення в зазначених цілях.
Надано аналіз міжнародно-правових стандартів та зарубіжний досвід кримінальної заборони організації та утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних
речовин або їх аналогів, на основі чого виявлено 4 основні підходи до встановлення відповідальності за подібне правопорушення: 1) передбачена кримінальна відповідальність виключно за організацію та утримання
наркопритонів (Вірменія, Таджикистан, Узбекистан); 2) кримінальна відповідальність не лише за організацію та утримання наркопритонів, а й за систематичне надання приміщень для наркоспоживання (Молдова,
Казахстан, Туркменістан, Киргизстан); 3) встановлено кримінальну відповідальність за організацію та утримання наркопритонів, надання приміщень для таких цілей, а також закріплюють підвищену відповідальність
за вчинення вказаних дій за обтяжуючих обставин (Білорусь, Грузія, Україна); 4) не виділено окремо кримінальної відповідальності за організацію або утримання наркопритонів (Італія, Голландія).
