Дисертаційна робота присвячена зниженню частоти плацентарної дисфункції та перинатальної патології в жінок із різними формами ретрохоріальних гематом на підставі вивчення клініко-інструментальних та лабораторних досліджень, а також удосконалення алгоритму діагностичних та
лікувально-профілактичних заходів. Для вирішення поставленої мети були
визначені наступні завдання: визначити провідні фактори ризику рецидивуючих ретрохоріальних гематом; встановити терміни розвитку, розташування
та розміри різних форм ретрохоріальних гематом; оцінити результати
біохімічного пренатального скринінгу при різних формах ретрохоріальних
гематом та їх кореляцію із акушерськими та перинатальними наслідками
розродження; показати частоту та особливості плацентарної дисфункції та
затримки розвитку плода при різних формах ретрохоріальних гематом;
удосконалити та оцінити ефективність алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у жінок із різними формами ретрохоріальних
гематом. Об’єкт дослідження – плацентарна дисфункція, перинатальна патологія. Предмет дослідження – перебіг вагітності та пологів при різних формах
ретрохоріальних гематом. Методи дослідження – клінічні, ехографічні, кардіотокографічні, доплерометричні, морфологічні та статистичні. Установлено
нові аспекти патогенезу плацентарної дисфункції та перинатальної патології
в жінок із різними формами ретрохоріальних гематом, які полягають у зниженні рівня хоріонічного гонадоропіну людини; плазмового білка А, асоційо-
ваного з вагітністю; некон’югованого естріолу та альфа-фетопротеїну у І та
ІІ триместрах, що корелює з клінікою загрози переривання, передчасних пологів, плацентарної дисфункції, затримки розвитку плода та несприятливими
перинатальними наслідками. Показано, що при рецидивуючій ретрохоріальній гематомі переважає ранній початок (до 32 тижнів) плацентарної
дисфункції із високим рівнем затримки розвитку плода ІІ-ІІІ ступеня, а також
порушення кровообігу як у матковій артерії, так і у поєднанні із кровотоком
у пуповині плода. Представлено суттєву роль показників гемостазу (рівень
гомоцистеїну та Д-димерів) у клінічному перебігу вагітності та перинатальних наслідків розродження жінок із рецидивуючою ретрохоріальною
гематомою. Отримані дані дозволили науково обґрунтувати необхідність
удосконалення алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у жінок із різними формами ретрохоріальних гематом на підставі використання направленої медикаментозної корекції. Вивчено клініко-анамнестичні особливості в жінок із різними формами ретрохоріальних гематом та
встановлені провідні фактори ризику. Показано вплив різних форм
ретрохоріальних гематом на клінічний перебіг вагітності, пологів та перинатальні наслідки розродження. Представлені найбільш інформативні маркери
системного гемостазу та ендокринного статусу з метою контролю за ефективністю лікувально-профілактичних заходів у різні триместри вагітності.
Удосконалено та впроваджено алгоритм діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у жінок із різними формами ретрохоріальних гематом
щодо зниження частоти плацентарної дисфункції та перинатальної патології.
Планування і проведення всіх досліджень виконано за період з 2018 по
2022 рр. Автором проведено клініко-лабораторне і функціональне обстеження 140 жінок репродуктивного віку, з яких 110 були із різними формами
ретрохоріальних гематом, які отримували різні діагностичні та лікувальнопрофілактичні заходи. 30 вагітних жінок складали контрольну групу. Самостійно зроблений забір і підготовка біологічного матеріалу. Автором написано
всі розділи дисертації, сформульовані висновки, удосконалено алгоритм
лікувально-профілактичних заходів. Автором виконано статистичну обробку
отриманих результатів. Матеріали дисертанта викладені в наукових працях,
опублікованих самостійно, а також в тій частині актів впровадження, що
стосуються науково-практичної новизни.
Результати проведених досліджень свідчать, що провідними факторами
ризику рецидивуючих ретрохоріальних гематом є обтяжений гінекологічний
анамнез (63,3%); ускладнений перебіг попередніх вагітностей (60,0%); репродуктивні втрати в анамнезі (53,3%); рубець на матці (30,0%) та допоміжні
репродуктивні технології (30,0%). Терміни розвитку первинної ретрохоріальної гематоми складають до 8 тижнів (68%) та з 8 до 13 – 32,0%; рецидивуючої – 51,7% та 48,3% відповідно. Супрацервікально первинна ретрохоріальна гематома розташована у 68,0% випадках, а рецидивуюча – у 51,7%.
Частота виявлення передлежання хоріона/плацента становила 23,3 та 26,0%
відповідно. Найчастіше рецидивуючі ретрохоріальні гематоми виникали
у ретрохоріальній зоні (30,0%); міжоболонково (20,0%); у 23,3% пацієньок
мали місце внутрішньоплацентарні зони ішемії і локальні крововиливи
(інфаркти); у 13,3% діагностовано гематоми великих розмірів.
