Акула К.Ю. Участь громади в муніципальному управлінні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата доктора філософії з публічного управління та адміністрування за спеціальністю «публічне управління та адміністрування» (281 – Публічне управління та адміністрування). – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2025.
У дисертаційній роботи визначено, що теоретичне осмислення дослідження участі громади в муніципальному управлінні являє собою поступовий перехід від розгляду громади як пасивного об’єкту управління з боку центральної влади, до розгляду її в якості суб’єкта та партнера у процесах партисипативного управління та прийняття рішень на місцевому рівні. Сучасний стан розвитку відзначається теоріями, пов’язаними з ідеями сталого розвитку суспільства, соціальної держави, розвитком соціального благополуччя, можливості для членів громади висловити власну думку та бути почутими.
Запропонована дефініція громади базується на двох групах складових: об’єктивних, які фіксуються у нормативних актах (територія, політична самостійність, наявність бюджету, можливість проведення фіскальної політики) та суб’єктивних, пов’язаних з ціннісною сферою членів громади та їх соціальною діяльністю (соціально-культурні зв’язки, ідентифікація себе як окремої спільноти, планування майбутнього з урахуванням її розвитку). Власне внутрішня наповненість та значення, які надає громада як учасник муніципального управління, визначає його якість та спрямованість
Муніципальне управління розглядається як закріплена законодавством практика реалізації місцевою владою покладених на неї зобов’язань щодо керування територією, яка проводиться у співпраці з громадою та реалізує суб’єкт-суб’єктні відносини. Муніципальне управління виходить за межі реалізації господарських функцій та охоплює все сфери життєдіяльності громади. Участь у муніципальному управлінні виступає як процес залучення громади до вирішення питань, пов’язаних з її розвитком у всіх сферах життєдіяльності (політичній, економічній, соціальній, культурній) шляхом використання законодавчо закріплених інструментів участі, співпраці з громадським сектором, реалізації індивідуальних ініціатив.
Вдосконалення системи участі громади у муніципальному управлінні передбачає розв’язання питань усунення суперечностей між ратифікованими Україною міжнародними актами та положенням чинного законодавства, вирішення питання щодо участі осіб, які не мають громадянства України, але проживають на ній, використання механізмів державного перерозподілу податкових надходжень, розвиток міжмуніципального співробітництва та партнерств з місцевими підприємцями у сферах компетенції муніципальних органів.
Нормативно-правовий рівень участі громади розглянуто як ієрархічну структуру: від встановлення загальних стратегічно-ціннісних засад до вирішення конкретних локальних питань. Відповідно до цього проаналізовані рівні міжнародного законодавства; конституції; законів; підзаконних актів центральних органів виконавчої влади та місцевих нормативні актів, які відображають специфіку функціонування місцевого самоврядування в умовах воєнного часу. Потребують розв’язання питання можливості альтернативного голосування за допомогою сучасних електронних засобів, який спростив би процедуру голосування та зробив її більш доступною для маломобільних груп населення; забезпечення представлення в інформаційному просторі протилежних позицій щодо питання, яке виноситься на референдум; чіткого встановлення правил щодо фінансування місцевих референдумів та можливості робити приватні пожертви на їх проведення.
Напрямами діяльності, розвиток яких дозволить Україні провести вдосконалення її системи муніципального управління, з врахуванням досвіду інших країн, зокрема країн-членів ЄС: транскордонне співробітництво з громадами інших країн; подолання абсентеїзму, збільшення рівня активності членів громади та залучення іноземців; розвиток партнерських відносин між громадою та інститутами держави; розробка механізмів погодження стратегічних документів національного, регіонального та локального масштабів; вироблення ефективних інструментів оцінки діяльності органів муніципального управління та отримання зворотного зв’язку; підвищення рівня обізнаності громадян щодо рішень та подій, які відбуваються на місцевому рівні; проведення інформаційної роботи щодо активізації участі мешканців територіальних громад з метою активізації їх соціального потенціалу.
