Козек М. І. Календарні свята і обряди гуцулів Буковини: проблеми збереження і трансляції культурних цінностей

У дисертаційній роботі висвітлюються та аналізуються процеси трансформації системи календарних свят, що притаманні етнографічній групі українців – гуцулам Буковини. У центрі уваги автора тенденції розвитку й модифікації святково-обрядової культури буковинських горян в умовах переходу від тоталітарного до демократичного суспільства. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим у сучасній культурології узагальнюючим дослідженням календарної звичаєво-обрядової культури гуцулів Буковини. У представленій до захисту праці: на основі комплексного аналізу письмових, архівно-музейних, етнографічних та фольклорних матеріалів вперше комплексно досліджено календарну обрядовість гуцульського населення Буковини у контексті соціально-історичних процесів другої половини ХХ – початку ХХІ століття; досліджено символіку та ідейний зміст головних сезонних свят; охарактеризовано основні структурні елементи комплексу зимової, весняної, літньої та осінньої обрядовості гуцулів Буковини; простежено трансформацію явищ звичаєво-обрядової культури із урахуванням сукупності факторів історичного розвитку конкретної території на різних хронологічних етапах, зокрема за радянської доби та в умовах незалежної України. У дисертації охарактеризовано сучасний стан відзначення календарних свят у православно-релігійному й державно-світському календарях буковинських горян; введено в науковий обіг значний масив нового фактологічного матеріалу із традиційної та сучасної обрядовості, зібраного під час польових досліджень у 42-х населених пунктах Вижницького району Чернівецької області; простежено ступінь життєздатності традиційних культурних цінностей, пов’язаних із святково-обрядовими традиціями гуцулів Буковини. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що отримана інформація та висновки можуть бути використані професійними творчими колективами для написання сценаріїв, постановки етнографічних календарних свят, фестивалів, при відтворенні автентичних обрядів, а також для менеджерів туристично-рекреаційної сфери. Матеріали дисертації можна задіяти для написання навчально-методичних посібників із таких дисциплін, як культурологія, етнологія, історія тощо. У історіографічному огляді охарактеризовано стан та проблематику вивчення календарної обрядовості на Буковинській Гуцульщині від початку ХІХ ст. до наших днів. З’ясовано, що, на відміну від інших частин Гуцульщини (Галицької і Закарпатської), Буковинська менше потрапляла в поле зору етнологів і культурологів старшої генерації. У ХІХ ст. емпіричні дані про культуру і побут гуцульських горян збирали польські історики В. Поль, О. Кольберг, польський письменник Ю. Коженьовський та ін. Наукове вивчення Гуцульщини започаткували словацький історик та етнограф П. Шафарик, українські вчені І. Вагилевич і Я. Головацький. Важливу роль у вивченні Гуцульщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття. відіграли такі відомі вчені і культурні діячі, як Ю. Федькович, В. Шухевич, Р. Кайндль, І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Колесса та ін. Значну наукову цінність має узагальнена історико-етнографічна монографія «Гуцульщина» (1987), підготовлена вченими Львівського відділення ІМФЕ АНУ. На жаль, ця монографія, як і інші праці радянського періоду, не позбавлена типових ідеологічних вад радянської науки. В роки незалежності України значно пожвавився інтерес до традиційної культури українців Буковини, про що свідчать численні праці Г. Кожолянка, О. Кожолянка, О. Курочкіна, А. Мойсея, В. Клапчука, А. Гоцалюк та ін., у яких висвітлюються різні аспекти розвитку системи календарних звичаїв та обрядів населення Буковини.