У дисертаційній роботі представлені результати клінічного проспективного дослідження, що базується на аналізі даних аудіологічного обстеження осіб, що піддаються частому впливу дії підвищеного гідростатичного тиску (дайвери).
Сучасні дослідження відкривають нові горизонти в розумінні патогенезу розвитку зниження слуху в осіб, що займаються як рекреаційним, так і військовим дайвінгом, і особливе місце в цьому займають стажозалежні чинники – фактична максимальна глибина занурення та загальна кількість занурень[1].
Останніми роками занурення з аквалангом (SCUBA - Self-Contained Underwater Breathing Apparatus) набуло значної популярності у світі. Дайвінг може бути як рекреаційною, так і професійною діяльністю. Наприклад, технічні дайвери[2], які виконують будівельні роботи під водою, чи військові дайвери, які здійснюють спеціальні завдання в реальних воєнних умовах сьогодення. І тому актуальність обраної теми дослідження видається обгрунтованою.
Хоча цей вид активності є відносно безпечним за умови відповідної підготовки та сертифікації, дайвінг все ж пов’язаний із потенційними ризиками. Дайвери зазнають впливу гіпербаричного середовища – середовища з підвищеним атмосферним тиском, що може мати різноманітні наслідки для організму.
Хоча вплив дайвінгу на організм в цілому досліджується вже тривалий час науковцями[3,4], та його отоларингологічні прояви, зокрема вплив на внутрішнє вухо, досліджені значно менше. Взаємозв’язок між дайвінгом та його впливом на внутрішнє вухо важливий для розуміння розвитку патології - сенсоневральної приглухуватості. Саме це захворювання створює значне навантаження на систему охорони здоров’я. Сенсоневральна приглухуватість, за різними даними, становить від 5 до 20 осіб на 100 000 населення незалежно від статі [5]. Захворювання супроводжується скаргами на зниження слуху та розділяється на ступені залежно від глибини порушення[6]. Грубі порушення зі зниженням слуху до IV рівня сенсоневральної приглуховатості потребують особливої уваги та значно більших економічних затрат на лікування.
Гіпербаричне середовище, впливу якого зазнають дайвери, може впливати через різні механізми, зокрема периферичну вазоконстрикцію, на підвищення артеріального тиску[7] та розвиток парадоксальної емболізації при супутній патології [8,9].
У цьому контексті наше дослідження набуває особливої актуальності. Впродовж дослідження ми прагнули не тільки дослідити стан периферичного відділу слухового аналізатора у дайверів, а й створити практичний інструмент для прогнозування розвитку зниження слуху у осіб, що зазнають впливу підвищеного гідростатичного тиску. Особлива увага при цьому приділялась кореляції між рівнями фактичної максимальної глибини занурення[10], загальної кількості занурень[1, 10] та ризиком розвитку зниження слуху – ключовому аспекту, який відіграє важливу роль у відновленні високої якості життя.
