Сучок С. О. Особливості клінічного перебігу та диференційної діагностики гнійно-запальних захворювань органів черевної порожнини та діабетичного кетоацидозу у дітей (експериментально-клінічне дослідження)

Робота присвячена проблемі клінічного перебігу та диференційної діагностики гнійно-запальних захворювань органів черевної порожнини (гострого апендициту й перитоніту) та діабетичного кетоацидозу у дітей з коморбідністю за цукровим діабетом І типу. Атиповий гострий абдомінальний біль, що виникає при гнійно-запальних захворюваннях на тлі діабетичного кетоацидозу у дітей, може призвести до відстроченого хірургічного втручання чи необгрунтованого оперативного втручання в пацієнта з кетоацидозом без супутньої хірургічної патології. Метою дослідження було покращити диференційну діагностику абдомінального больового синдрому при гнійно-запальних захворюваннях органів черевної порожнини та діабетичному кетоацидозі у дітей шляхом вивчення особливостей клінічного перебігу та виявлення патоморфологічних змін очеревини in vivo та в експерименті. Для реалізації поставленої мети було розроблено методику моделювання Стрептозотоцинового діабету І типу у щурів (авторське право на твір № 113806) та патент України на винахід № 127022, Україна, МПК G09B 23/28 (2006.01) «Спосіб моделювання перитоніту на тлі Стрептозотоцинового цукрового діабету І типу у щурів»; та відповідну методику (авторське право на твір №116397). Обгрунтовано виконання інтраперитонеальної ін’єкції в нижній лівий квадрант передньої черевної стінки за сталими анатомічними зовнішніми орієнтирами. В результаті експериментального моделювання оцінено макроскопічні зміни при перитоніті на тлі ЦД І типу та патоморфологічні характеристики очеревини й кишкової стінки. Визначено вірогідне ураження підлеглих тканин парієтальної очеревини у щурів з ЦД І типу та перитонітом тривалістю 48 год, що макроскопічно характеризувалось переважанням ексудативного компоненту запалення. У клінічній частині роботи оцінювали особливості больового абдомінального синдрому у дітей з кетоацидозом, типову локалізацію, відношення шансів виникнення больового абдомінального синдрому на основі типових скарг та лабораторних даних. Проведена оцінка дозволила виявити фактори ризику «нехірургічного» болю в пацієнтів з ЦД І типу. Зокрема, у пацієнтів з диханням Кусмауля на тлі ДКА, АБ виникає в 3,75 разів частіше. АБ спостерігався на анамнестичному етапі у 7,2 разів частіше серед пацієнтів з порушенням свідомості на момент госпіталізації. За допомогою клініко-лабораторних методів дослідження оцінено роль загально-клінічних показників, глікемічного контролю, електролітного та кислотно-основного балансу. Встановлено, що загальний рівень лейкоцитів вірогідно не відрізняється в пацієнтів з та без ГЗЗ ОЧП, тоді як зростання нейтрофільно-лімфоцитарного співвідношення (NLR), може використовуватись з метою диференційної діагностики (cut-off point –7,81; чутливість – 72,7%, специфічність -85,7 %; (AUC=0,827; 95% CI = 0,671-0,983; р˂0,01) між пацієнтами з абдомінальним болем на тлі ДКА та ГЗЗ ОЧП на тлі ЦД І типу. Легкий ступінь ДКА (7,30 – 7,25) рідше асоціюється з болем в животі «нехірургічного» характеру. Ми встановили, що клінічні ознаки синдрому гострого абдомінального болю мали місце у 27% в пацієнтів з ДКА. Поширеність болю в епігастральній ділянці становила 28%; в навколопупковій – 16%; в лівій здухвинній – 8%; в правій здухвинній – 8%; в ділянці реберно-хребтового кута – 6%; пригнічення перистальтики відмічалось у 34% пацієнтів. У пацієнтів з ГЗЗ ОЧП на тлі ЦД І типу, патологія асоціювалась з ДКА у 27 %. Абдомінальний больовий синдром спостерігався у 100% пацієнтів цієї групи. На момент госпіталізації біль мав дифузний характер у 72,7 % (8/11), та/або локалізувався в правій здухвинній ділянці -100% (11/11). При порівняльному аналізі з пацієнтами з ДКА без ГЗЗ ОЧП, виявлено позитивні симптоми подразнення очеревини у 4,8% (2/21) пацієнтів, що зникали при динамічному обстеженні впродовж перших 4 годин від початку інфузійної терапії. Вперше проведено порівняльний аналіз морфометричних показників видалених біоптатів апендиксів та очеревини у дітей з гострим апендицитом на тлі ЦД І типу та групи без коморбідності. Нами вперше виявлено значну кількість запальноклітинних елементів, представлених великою кількістю сегментоядерних лейкоцитів – 431±18,2 в 1 мм2, плазмоцитів – 146±11,13 в 1 мм2, лімфогістіоцитарних елементів – 196±23,32 в 1 мм2. Щільність запальноклітинного інфільтрату при цьому складала 773±36,2 клітини в 1 мм2. Встановлено наявність значного периваскулярного та стромального набряку - 36,24±0,54 % (р<0,001); діаметр судин складав – 14,21±0,8 мкм (р<0,001), їх відносна площа – 16,12±0,56 % (р<0,001), що свідчить про переважання ексудативного механізму запалення при ЦД І типу у дітей. На основі виконаних експериментальних досліджень нами доведено, що у щурів в термінах 24-48 годин має місце достовірне зростання показників площі стромального набряку, щільності запальноклітинного інфільтрата та кількості сегментоядерних лейкоцитів в 1 мм2 в порівнянні з групами щурів без ЦД І типу та між собою (р˂0,001), що свідчить про більшу глибину та площу ураження очеревини в щурів з ЦД І типу.