Травма периферичного нерва (ТПН) — один із типових видів ушкодження нервової системи, з виразними розладами рухової функції, чутливості і хронічним болем (Houdek, Shin, 2015; Bateman et al., 2024). Невелика частота ТПН у мирний час (Melikov, Medvediev, 2024; Zaidman et al., 2024) зростає під час бойових дій (Tsymbaliuk et al., 2015, 2021), де цей вид травми поєднується з ураженням судин і кісток кінцівок (Muss et al., 2024), що істотно погіршує результати лікування (Tsymbaliuk et al., 2015, 2021; Strafun et al., 2018).
Зважаючи на вікову, статеву і топографо-анатомічну специфіку ТПН
(Bergmeister et al., 2020; Zaidman et al., 2024), хірургічний характер її лікування і потребу у тривалій реабілітації (Bateman et al., 2024; Zaidman et al., 2024), цей вид патології є фінансово затратним (Bergmeister et al., 2020; Raizman et al., 2023).
Не дивлячись на значний регенераційний потенціал нервової системи і прогрес у лікуванні ТПН, його ефективність залишається обмеженою (Tsymbaliuk et al., 2020; Melikov, Medvediev, 2023), що пов’язано з відсутністю задовільних умов для росту нервових волокон через зону травми (Harley-Troxell et al., 2023), вторинною загибеллю нейронів (Liu, Wang, 2020; Pottorf et al., 2022),
обмеженістю пластичності нейронних мереж (Li et al., 2021; Shen, 2022) і доволі швидкою атрофією денервованих м’язів (Goncharuk et al., 2021, 2023; Lysak et al., 2024).
Виживанню ушкоджених під час ТПН нейронів і пластичності нейронних мереж мозку можуть сприяти трансплантовані у ліквор мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) — один із видів стромальних стовбурових клітин, здатних продукувати широку палітру підтримувальних і пронейропластичних факторів
(Han et al., 2022; Kou et al., 2022; Lopes et al., 2022).
Такий вид відновного лікування ТПН залишається маловивченим (Melikov, Medvediev, 2023; Melikov et al., 2025), що мотивувало виконання цієї дисертаційної роботи.
Дизайн експерименту. Тварини — білі безпородні щури-самці (4-6 міс, 280– 380 г). Експериментальні групи: Sham — несправжньо-оперовані, хірургічний доступ до сідничого нерва (n=32); Sect — перетин сідничого нерва (n=33); Raph — перетин + негайний шов сідничого нерва (n=32); Phys — перетин + негайний шов сідничого нерва + інтратекальне введення фізіологічного розчину через 1315 діб (n=31); DrSC — перетин + негайний шов сідничого нерва + інтратекальне введення суспензії мультипотентних стромальних стовбурових клітин шкіри дорослої людини через 13-15 діб (n=15); MSC-UA — перетин + негайний шов сідничого нерва + інтратекальне введення суспензії мезенхімальних стовбурових клітин пуповинної артерії людини через 13-15 діб (n=16). Максимальний термін спостереження для усіх груп — 24 тиж після основного втручання. Поступове виведення тварин з експерименту для електрофізіологічного і морфологічного дослідження: для груп Sham, Sect, Raph і Phys — через 4, 8, 12 і 24 тиж; для груп DrSC і MSC-UA — через 24 тиж. Джерело стовбурових клітин: артерії пуповини
(n=2) людини та зразки шкіри дорослої людини обох статей, отримані шляхом punch-біопсії (n=2). Алгоритм використання стовбурових клітин: первинне виділення, первинне культивування і нарощування, імунофенотипування культури, оцінка остеогенного та адипогенного диференціювання, кріоконсервування, розконсервування, нарощування у культурі до необхідної кількості. Шлях трансплантації: у підпавутинний простір (інтратекально), у велику потиличну цистерну при глибокому знечуленні тварини.
