Кравченко А. І. Елюростронгільоз котів (епізоотологія, діагностика, лікування)

У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, лабораторної діагностики та лікувальних заходів за елюростронгільозу котів на території Закарпатської області (Україна). Встановлено, що поширеність Aelurostrongylus abstrusus серед котів становила 7,6 % за результатами копрологічного дослідження методом Бермана, з піком інвазії в осінньо-зимовий період (76 %). Личинки першої стадії ідентифікували за типовою S-подібною формою хвоста та дорсальним шипом (довжина – 370±25 мкм). Серед клінічних ознак найчастіше спостерігались кашель (38,5 %), підсилене везикулярне дихання (46,2 %), респіраторний дистрес (34,6 %) і тахіпное (19,2 %). Рентгенологічні зміни були виявлені у всіх інвазованих тварин: бронхіальні (92 %), інтерстиціальні (68 %), альвеолярні (43 %), що корелювало з кількістю личинок у калі. Гематологічні та біохімічні дослідження у інвазованих котів показали збільшення кількості лейкоцитів на 43,5 %, еозинофілів – на 100 %, фібриногену – на 90,3 % та співвідношення фібриноген/альбумін у 2,9 раза. Водночас відмічено зменшення кількості тромбоцитів на 38,9 % та альбуміну – на 29,6 %, що свідчить про активацію імунної відповіді, виражене запалення і порушення білкового обміну. За допомогою бронхоальвеолярного лаважу (БАЛ) у 49 % тварин виявлено личинки A. abstrusus. Патологоанатомічні зміни включали вузлові ураження легень, продуктивно-деструктивний васкуліт, гранульоматоз та гіпереластоз альвеол. Молекулярна діагностика (ПЛР за ITS2-локусом) була проведена вперше в Україні і показала 100 % чутливість. Ізоляти з України були внесені до GenBank (PQ579817–PQ579819) і показали генетичну схожість з європейськими штамами. Комбінована терапія моксидектином/імідоклопридом забезпечила повне одужання за 30 днів (ІЕ та ЕЕ – 100 %), тоді як фенбендазол виявився менш ефективним (ІЕ – 77,7 %, ЕЕ – 77,8 %).