Науковою проблемою представленої дисертації є осмислення художного ковальства України, зокрема художнього ковальства Києва та Київщини 1970-х — початку 2020-х років як продукту культури і мистецтва, носія культурномистецьких цінностей в контексті сучасних соціокультурних процесів, технологічних інновацій, економічних та політичних змін. Художнє ковальське мистецтво є важливою частиною культури українців, в якій втілені національна свідомість і національні традиції, має широкі можливості розвитку та визначається конкретними історичними умовами. Ретроспективний аналіз історико-культурологічних, джерелознавчих та фактичних матеріалів дозволив розкрити культурно-мистецьку цінність художнього ковальського мистецтва України, теоретично відтворити його структурну модель розвитку, розробити методологію аналізу еволюційних змін в функціонуванні ковальського мистецтва як культурного та мистецького явища в соціокультурних процесах України. Художнє ковальство пройшло значну еволюцію, трансформувалося з ковальства ремісничого, значною мірою успадкувавши традиції виготовлення виробів для побутових потреб людини, подолало складний шлях видозмін: від категорії ремесла до виду мистецтва, пережило часи як розквіту, так і занепаду. З’ясовано, що одним із сприятливих чинників відродження і розвитку художнього ковальства стали ковальські фестивалі та спеціалізовані ковальські виставки під егідою Спілки ковалів, Івано-Франківської, Львівської, Донецької та Київської організацій Національної спілки художників України. Зазначено, що промислове та індивідуальне художнє ковальство, а також твори народних майстрів зайняли свою нішу у соціокультурній та мистецькій сферах, мають попит, їх позитивно сприймає і цінує соціум. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше: зібрано та систематизовано джерелознавчий і фактологічний матеріал за обраною темою; проаналізовано передумови становлення художнього ковальства в Україні у другій половині ХХ — на початку ХХІ століття, та особливості періодів розвитку цього виду мистецтва з врахуванням політичних, економічних та соціокультурних чинників; показано роль освітніх закладів України у підготовці художників-ковалів, висвітлено переваги та недоліки існуючих освітньо-професійних програм; запропоновано періодизацію історіографії художнього ковальства Києва та Київщини 1970-х — початку 2020-х років: І етап — початок XX століття — 1990-ті роки; ІІ етап — 1990-ті — дотепер; розроблено класифікацію ковальських виробів; розширено знання про розвиток вітчизняного художнього ковальства, зокрема, Києва та Київщини 1970-х — початку 2020-х років у соціокультурних процесах України. Ключові слова: художнє ковальство, традиційне/ремісниче ковальство, соціокультурні процеси, сучасне мистецтво, сучасні арт-практики, ювелірне мистецтво, систематизація , експеримент, культурологічний аналіз, традиція.
