Мігулка О. О. Оцінка ефективності лізингових операцій.

Дисертаційне дослідження присвячено удосконаленню теоретичних засад та розробці комплексу методів та моделей оцінювання ефективності лізингових операцій, формування ефективних методів аналізу факторів, які впливають на ефективність діяльності українських лізингових компаній. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо розроблення методичних положень та відповідної системи моделей оцінювання ефективності лізингових операцій, аналізу чинників, які спричиняють статистично значущий вплив на ефективність функціонування лізингових компаній України та удосконалення існуючого понятійно-категоріального апарату аналізу ефективності лізингових операцій. У роботі відзначається, що лізингові операції на сучасному етапі в Україні є менш розвиненою формою економічних відносин у порівнянні з кредитуванням. Це може бути пояснене існуванням в методології аналізу лізингових операцій «вузьких місць», які залишаються недостатньо вивченими та висвітленими. Крім цього існуючі підходи до оцінки ефективності лізингових операцій та лізингового бізнесу загалом подекуди не відповідають сучасним реаліям економічних відносин. Мають місце і суперечливі аспекти правового регулювання лізингового бізнесу. Економічна ефективність є значно ширшою концепцією у порівнянні із рентабельністю, оскільки є більш загальною категорією, що характеризує результати, отримувані при багатьох варіантах використання ресурсів лізингової компанії. Рентабельність є однією із форм вираження економічної ефективності. Аналіз показав, що найпоширенішим методом оцінювання ефективності лізингових операцій, який активно використовують у фінансовій практиці не лише закордонні, але й вітчизняні лізингові компанії та аналітики є підхід, який ґрунтується на оцінці ефективності лізингу у порівнянні із близьким по економічній сутності видом активних операцій – банківським кредитом. Було показано, що при порівнянні лізингових угод із звичайним придбанням майна через кредитування часто не враховують важливий чинник, а саме додатковий прибуток, отриманий від обігу вивільненого через застосування лізингу капіталу, що подекуди призводить до заниженої оцінки ефективності лізингу у порівнянні із звичайною операцією купівлі-продажу. У роботі було запропоновану систему класифікації ризиків усіх учасників лізингової угоди, а саме, лізингодавців, лізингоодержувачів, кредиторів, продавців та страхової компанії. Ключовим ризиком для фінансової установи, яка задіяна у лізинговому бізнесі є кредитний ризик, оскільки лізингова операція дуже схожа до продажу забезпечених кредитних продуктів. У дисертаційному дослідженні було розроблено вісім орієнтованих на вхід DEA моделей із змінним VRS та сталим CRS ефектами масштабу. Використання у ролі вихідних змінних у DEA моделях чистого доходу від реалізації продукції, чистого прибутку та інші операційних доходів, коефіцієнту поточної ліквідності та дебіторської заборгованості дозволило врахувати довгостроковий характер лізингових угод та стійкість лізингових компаній як ключову складову їх ефективного функціонування. У ролі вхідних змінні для усіх моделей було взято сукупні активи, адміністративні витрати та інші операційні витрати, основні засоби та нематеріальні активи, собівартість реалізованої продукції та інші витрати. Із результатів оцінки CRS та VRS ефективностей функціонування українських лізингових компаній, які наведено було зроблено висновок, що незважаючи на високі темпи зростання обсягів лізингових операцій у другій половині 2020 року, лізинговий бізнес у попередньому 2019 році продемонстрував дещо вищу ефективність. Це можна пояснити тим, що у першій половині 2020 року після введення карантину спостерігалось різке скорочення ділової активності у всіх сферах економіки, викликане панічними настроями перед пандемією ковіду-19. Аналіз показав, що на результатах роботи лізингових компаній це практично не відобразилось. Так, 9 із 21 компаній продемонстрували у 2020 році зростання середнього значення CRS та VRS ефективностей. У роботі було побудовано орієнтовані на вхід DEA моделі, оскільки вони у порівнянні із орієнтованими на вихід моделями дозволяють отримати більш коректні оцінки ефективності лізингового бізнесу, оскільки керівництво лізингових компаній має у своєму розпорядженні значно більше можливостей щодо регулювання розміру саме вхідних ресурсів. Оцінка ефективності на основі DEA методології виявилась чутливою до набору вхідних та вихідних змінних моделей. У роботі було запропоновано використовувати середнє значення ефективностей на основі усіх отриманих DEA моделей. Ключові слова: технічна ефективність, ефективність масштабу, ефективність лізингових операцій, ефективність діяльності, оцінювання ефективності, лізингові платежі, лізинговий бізнес, DEA, SFA, стохастична границя, ефективність функціонування, лізинг, кредит, банк.