Дисертаційне дослідження присвячене аналізу раннього етапу становлення феноменології як філософського напряму в контексті німецької філософії кінця XIX – початку XX століття. У роботі здійснено комплексний аналіз передумов виникнення феноменологічного методу, визначено коло ключових проблем феноменологічного дискурсу та проведено реконструкцію його концептуального апарату. Дослідження зосереджується на аналізі поглядів видатних мислителів, зокрема Ф. Брентано, К. Штумпфа, А. Майнонга та Е. Гуссерля, щодо природи свідомості, пізнання, її інтенціональності, темпоральності, а також ноематичних структур, що формують досвід суб'єкта. Показано, вони по-різному формулювали предмет феноменології залежно від їхніх концепцій свідомості. Визначено теоретичні положення про концептуальну єдність феноменологічного дискурсу, незважаючи на розмаїття підходів та варіацій у трактуванні основних понять. Зазначено, що феноменологія є закономірним продовженням європейської філософської традиції, яка розглядає ментальні феномени як автономні об’єкти, що не можуть бути зведені до фізичних чи фізіологічних процесів. Визначено, що праці Гуссерля, безсумнівно, є основним джерелом для будь-якого дослідника історії феноменології.Причина не тільки в тому, що гуссерлівська версія феноменології найбільш визнана і відома.Важливо те, щороботи Гуссерля виділяються завдяки своєму глибокому змісту, суттєвому розумінню проблем, оригінальності суджень та логічним побудовам, які не мають рівних у феноменологічному дискурсі. Особливу увагу приділено методу феноменологічної редукції, його можливостям і межам, а також поняттю життєвого світу у феноменології Гуссерля як фундаментальному рівню людського досвіду.
Актуальність теми дослідження.
Феноменологія є однією з ключових течій філософії XX століття, яка справила значний вплив на гуманітарне мислення, методологію соціальних і когнітивних наук. Вивчення її становлення в контексті німецької філософії кінця XIX – початку XX століття дає змогу не лише глибше осмислити філософські витоки феноменологічного методу, але й окреслити межі та можливості його застосування. Актуальність обумовлена також потребою в переосмисленні таких фундаментальних феноменологічних понять, як інтенціональність, темпоральність, редукція та життєвий світ у контексті історико-філософської динаміки.
Об’єкт дослідження – є сукупність феноменологічних концепцій другої половини ХІХ – початку ХХ ст. і коло проблем феноменології як теоретична система, яка охоплює досить відмінні окремі теорії.
Предметом дослідження виступає генеза та еволюція феноменологічної проблематики і поглядів німецьких мислителів ХІХ-ХХ ст. з точки зору формування філософської феноменології і сутності її основних концептів.
Метою дослідженняє визначення кола проблем і відтворення концептуального апарату раннього етапу розвитку феноменології у співвідношенні різних феноменологічних теорій в німецькій філософії другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Завдання дослідження:з’ясувати теоретичні передумови виникнення феноменології в німецькій філософії другої половини ХІХ – початку ХХ ст.;провести порівняльний аналіз ранніх концепцій феноменології і близьких до неї теорій (А. Майнонга, Ф. Брентано, К. Штумпфа); дослідити рецепцію феноменологічного дискурсу в рамках аналітичної філософії; провести аналіз концептуального поля інтенціональності, поняття темпоральності і структури час-свідомість таконцепту життєвого світу; розглянути становлення феноменології як дисципліни, що охоплює основні проблеми свідомості та досвіду.
Методологічна основа: історико-філософський, герменевтичний і феноменологічний методи, а також методи порівняльного аналізу концептів.
