Актуальність дисертаційної роботи зумовлена тим, що екологічні проблеми стали однією з нагальних проблем у сучасному світі. Особливо гостро це питання постало після активного розгортання науково-технічного прогресу. Використання атомної енергетики задля потреб людства з нехтуванням безпеки призвело до однієї з наймасштабніших катастроф – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця подія (а її наслідки українці переживають і досі) стала ще однією трагічною віхою історії і знайшла відгук у різних видах мистецтва, особливо в художній літературі. Письменники, зокрема й дитячі, дедалі частіше звертаються до чорнобильської теми, оскільки вона має глобальну екзистенційну сутність: порушує проблему існування людства та його майбутнього.
Об’єкт дослідження – жанри екофікшну в українській дитячій літературі ХХ–ХХІ ст., зокрема повісті, оповідання, комікси, книги з малюнками та нонфікшн, що відображають Чорнобильську тему.
Мета дисертаційної роботи – на матеріалі чорнобильської теми комплексно дослідити жанри екофікшну в українській дитячій літературі ХХ–ХХІ ст.
Наукова проблематика зумовила застосування системи методів, зокрема: інтерпретація, критичний аналіз, порівняльно-історичний, методи порівняння та зіставлення, методи екологічної герменевтики та екокритики, матриці «Природа в культурі» (розроблена групою NaChiLit), прогностичний.
Перший розділ висвітлює особливості поняття літератури для дітей та юнацтва, аналізуються підходи вітчизняних та зарубіжних дослідників; репрезентує жанри та напрямки дитячої літератури, серед яких один з основних – література про природу; розкриває терміни на позначення такої літератури, а також містить відомості про методи дослідження – екологічну герменевтику та екокритику.
Другий розділ окреслює особливості відображення подій в історичному та літературному напрямках дослідниками в радянському союзі та за кордоном, показуючи в такий спосіб два протилежні погляди: з одного боку – героїзацію та жертовність подій аварії, а з іншого – висвітлення фактів та викриття винних у катастрофі; аналізує твори ХХ ст., зокрема, документальну повість Л. Даєна «Чорнобиль – трава гірка» та збірку оповідань Є. Гуцала «Діти Чорнобиля», де продемонстровано перехід від антропоцентричного до екоцентричного підходу.
Третій розділ розкриває особливості творів ХХІ ст. екофікшну, поштовхом до написання яких стали Чорнобильська аварія та війна на території України; характеризує специфічні персонажі; висвітлює один з основних елементів сучасних творів – наявність культурної памʼяті як у жанрі книжці з малюнками, так і нонфікшні.
