КИЗИМА Н. В. Клініко-лабораторне обґрунтувань використання біомаркерів запалення для діагностики й оцінки ефективності протизапальної терапії тяжкої бронхіальної астми у дітей.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі педіатрії - вивченню особливостей тяжкого перебігу бронхіальної астми у дітей як за даними клініки, функції зовнішнього дихання, імунологічних показників, так і біомаркерів запалення, здобутих неінвазивними засобами, що дозволяє покращити діагностику тяжкості перебігу на тлі оцінки інтенсивності запального процесу. Завдяки цьому розроблено таблицю діагностики тяжкості перебігу бронхіальної астми. Доведено, що при тяжкій бронхіальній астмі вища інтенсивність запального процесу за даними функціональної активності еозинофілів периферичної крові, а також рівня кінцевих метаболітів оксиду азоту по вмісту нітріт-іону, показника спонтанної хемілюмінесценції конденсату видихнутого повітря. Визначено наявність дисмікробіоцинозу слизової порожнини рота у дітей з тяжкою бронхіальною астмою, його поглиблення на тлі використання топічних стероїдів, що визначає доцільність проведення вчасного мікробіологічного контролю при лікуванні інгаляційними кортикостероїдами. Комплексне використання біомаркерів запалення та клініко-функціональних показників у дітей з тяжкою бронхіальною астмою дозволяє визначити оптимальні терміни лікування інгаляційними кортикостероїдами, що призводить до поліпшення перебігу захворювання, запобігання застосування системних стероїдів, при відсутності вагомих побічних ефектів. Оцінено не тільки показники процесу захворювання, а й кінцевий результат терапії, за допомогою анкетування з використанням спеціального опитувальника якості життя у дітей, хворих на бронхіальну астму. У дітей з тяжкою бронхіальною астмою визначено значні порушення якості життя та стабілізацію її показників під впливом протизапальної терапії інгаляційними кортикостероїдами, внаслідок чого поліпшується фізичне та соціальне життя хворих на тяжку бронхіальну астму дітей.