Теплюк Н. М. Глутатіонтрансферазна активність і ДНК - аддукти в плаценті людини у радіаційно та хімічно забрудненому довкіллі

Досліджено функціональний стан детоксикаційної системи та генотоксичне ушкодження в плаценті людини залежно від генотипу ферментів детоксикації у радіаційно та хімічно забрудненому довкіллі. Виявлено негативну кореляцію між глутатіонтрансферазною активністю та вмістом ДНК-аддуктів в плаценті. Вперше встановлено, що носійство 462Val форми цитохрому Р4501A1 (СYP1A1) супроводжується підвищеною глутатіонтрансферазною активністю та інтенсивнішим перекисним окисленням ліпідів. Вперше показано, що бензо(а)пірен індукує експресію ферментів обох стадій детоксикації СYP1A1 та глутатіонтрансферази Р1 (GSTP1) в клітинах хоріокарциноми людини. За допомогою множинного регресійного аналізу вперше дано кількісну оцінку впливу радіаційного, хімічного чинників довкілля, а також генотипів CYP1А1 та GSTP1 на глутатіонтрансферазну активність в плаценті. Запропоновано використання показників глутатіонтрансферазної активності та вмісту ДНК-аддуктів у плаценті як біомаркерів стану довкілля. Запропоновано розглядати глутатіонтрансферазну активність та генотип ферментів детоксикації в плаценті як прогностичні фактори для новонародженого.