Самусенко О. М. Міфопоетичні джерела сугестії в російських телевізійних текстах.

Дисертація присвячена вивченню витоків впливовості системи міфопоетичних смислів у текстах та телетекстах різної жанрово-стильової належності та адресної спрямованості. На основі аналізу відображення фрагментів міфопоетичної картини світу в текстах і телетекстах різної жанрово-стильової належності та адресації визначено основні прийоми і засоби впливу на масову свідомість, які ґрунтуються на актуалізації міфопоетичних ресурсів мовної системи, у російських телевізійних текстах. У роботі з'ясовано міфоенциклопедичну характеристику і на її основі сформульовано ядро лінгвоміфопоетичних значень образів "вода", "вогонь", "дракон", "ведмідь", "олень"; охарактеризовано їх екстенсіонально-інтенсіональну варіативність у прозовому і драматичному текстах, а також у телетекстах, адресованих дорослій і дитячій аудиторії. Зроблено висновок, що міфопоетичні смисли, що лежать в основі художніх літературних текстів, зберігаються в телевізійних версіях, наявні в художньо-публіцистичних телетекстах, а також у текстах дитячої анімації. У телетексті актуалізацію міфопоетичного шару смислів забезпечують здебільшого візуальні образи. Введено поняття "інерції діахронії" як процесу адаптації образу до сучасного світосприйняття шляхом моделювання нового комплексу виражальних засобів. Розглянуто низку вербальних і невербальних міфопоетичних засобів впливу на масову свідомість у сучасному телетексті, серед яких основними є "міфологізація, сакралізація смислу" і "міфологізація на основі трикстерного обігрування". Дістала подальший розвиток ідея про регулятивно-сугестивну функцію міфопоетичних смислів у телевізійних текстах.