Бірюкова О. О. Лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 6080-х років ХХ ст.

У роботі здійснено комплексне дослідження визначальних лінгвостилістичних рис поезії української діаспори 60-80-х рокыв ХХ ст. Розглянуто фоносемантичний (паронімічна атракція) та лексико-семантичний (лексико-семантичні поля та лексико-тематичні групи) аспекти діаспорної поетики. Доведено, що у другій половині ХХ ст. паронімічна атракція (семантичні зближення на ґрунті фонетичної подібності) стала засадничим принципом розвитку поетичної мови, в тому числі української поезії в діаспорі періоду 1960 - 1980 рр. Лексико-семантичні поля та лексико-тематичні групи є важливими конституентами мовно-поетичної системи діаспорної поезії. У роботі здійснено детальний аналіз текстового функціонування та розвитку домінантних ЛСП "людина", "Україна", "мова - слово" та лексико-тематичних груп "назви природних стихій", "назви рослин", "назви птахів", "звук", "час", "sacrum", "назви кольорів" тощо. Описано систему їх традиційно-поетичних (напр., фольклорних) та контекстуально-семантичних (індивідуально-авторських) функціонально-естетичних модифікацій.